Васильєв Олександр Володимирович народився в селі Любимівка, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області. Мав молодшу сестру. Коли Олександру було 3 роки, його батьки розлучилися, а він залишився з батьком. Ще навчаючись у школі Олександр Васильєв був спритним, активним та розумним.

Олександр любив проводити час із батьком: їздити на риболовлю, кататися на човні, ходити на пікнік у ліс. Коли тато багато працював, щоб забезпечити сім’ю, Олександр був разом із мачухою, яку полюбив як рідну.

Його батько наполягав на здобутті вищої освіти після школи, але після 2 курсу університету Олександр не захотів продовжувати навчання, тому був призваний на строкову службу.

Після повернення Олександр Васильєв працював будівельником, потім водієм, а згодом, як і батько, успішно працював у сфері охоронних систем та пожежних сигналізацій.

Олександр був одружений та мав сина Іллю. Після розлучення продовжив їх підтримувати.

З часом він переїхав жити у Київ, де і зустрів початок повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. 8 березня 2022 року Олександр Васильєв добровільно мобілізувався на військову службу до 25 бригади охорони громадського порядку імені князя Аскольда Північного ОТО НГУ. Там він обіймав посаду помічника начальника військового наряду (кулеметника) 3 відділення 1 патрульного взводу 11 патрульної роти 4 патрульного батальйону.

Побратими згадують його, як людину з великим і добрим серцем, який завжди їм допомагав, іноді частував стравами власного приготування. Своєю поведінкою, досвідом та ставленням заробив повагу побратимів, які дали йому позивний «Днєпр», адже сам гвардієць був родом із села поруч із містом Дніпро.

Олександр мав велике бажання поїхати на фронт, тому після звільнення Київської області, старший солдат Васильєв добровільно вступив до складу 1 БРОП НГУ для стримування та відсічі збройної агресії російської федерації на сході України.

З метою посилення військ ОТУ «Лиман» для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській області, 09 серпня 2022 з 1 бригади оперативного призначення Північного ОТО Національної гвардії України вибула у службове відрядження батальйонна-тактична група, в складі якої був старший солдат Олександр Васильєв.

Після звільнення Білогорівки почався затяжний бій, який тривав 17 годин. Замість відпочинку Олександр вирішив лишитися на позиції та допомогти побратимам.

08 грудня 2022 близько 04:15 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в східній околиці смт Білогорівка, Лисичанської територіальної громади, Сєвєродонецького району, Луганської області у складі БТГР 1 БРОП НГУ під час штурмових дій противника за підтримки ствольної артилерії старший солдат Васильєв Олександр Володимирович отримав поранення, яке зупинило його життя. 

Під час виконання завдань з відсічі штурмових дій противника разом зі старшим солдатом Васильєвим Олександром Володимировичем загинули старший сержант Макаревич Владлен Олександрович та старший солдат Остапчук Андрій Олександрович.

За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові Указом Президента України 17 березня 2023 року № 161 старшого солдата Васильєва Олександра Володимировича (посмертно) нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.