Народився Сергій Миколайович 16 березня 1975 року в місті Олександрія Кіровоградської області у родині військового. Батько Сергія проходив службу частині, де згодом и пройде свій військовий шлях Сергій. У дитинстві Сергій  захоплювався складанням моделей літальних апаратів. Після закінчення Олександрійської середньої школи №2 він вступає до Київського інституту Військово-Повітряних Сил, де навчається за фахом "Експлуатація і ремонт літаків і авіадвигунів".

Після закінчення інституту прибуває для проходження служби у військову частину 2269 на посаду бортового авіаційного техніка вертольоту.

Якщо стисло дати характеристику Сергію Миколайовичу, то його можна назвати «душею колективу». Завжди усміхнений, добродушний, відкритий. Жодне свято не обходилось без Сергія. Дотепний жарт, цікава історія, красивий тост. Він  користувався неподдільною любов'ю всього колективу. Хлопці з його підрозділу зазначають, що ніяк не можуть звикнути, що Сергія нема поруч. 

«В травні 2014 перед вилітом в зону АТО гостро постало питання фахово підготовленого бортового техніка до складу екіпажу МІ-8. Їхати у відрядження Сергій визвався добровільно, хоча того разу була й не його черга. Але як найбільш досвідчений  бортовий технік – інструктор, він розумів всю небезпеку та ризик і не міг дозволити, щоб в кабіну вертольота сіли його товариші, чий рівень підготовки та досвід ще потребували вдосконалення, – згадує ті події полковник Геннадій Побиванець, який в 2014 році обіймав посаду командира військової частини. 

29 травня 2014 року близько 12 години 30 хвилин, поблизу міста Слав’янськ Донецької області, в районі проведення антитерористичної операції, після розвантаження продуктів харчування, висадки зміни та при проведенні ротації особового складу на п’ятому блокпосту гелікоптер МІ-8 Національної гвардії України, повертаючись у зворотньому напрямку, попав під обстріл із лісосмуги, та був підбитий. Екіпаж до останньої хвилини намагався врятувати бойову машину та людей, які знаходились на борту, але завдані ушкодження не дали можливості на порятунок.

Катастрофа, спричинена пострілом із переносного зенітного ракетного комплексу, забрала життя шістьох військовослужбовців НГУ: генерал-майора Сергія Кульчицького, полковника Сергія Бульдовича, майора Віталія Куриловича, капітана Сергія Кравченка, прапорщиків Валентина Білошкурського і Віктора Ліпського, та шістьох працівників спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області: старших лейтенантів міліції Петра Безпалька і Василя Семанюка, старшого прапорщика міліції Володимира Шарабуряка, прапорщика міліції Володимира Лисенчука, старшини міліції Петра Остап’юка, старшого сержанта міліції Віктора Яков’яка. Дивом уціліти судилося лише одному із членів екіпажу – другому пілоту капітану Олександру Макеєнку, який дістав тяжкі травми.

Указом Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій Присязі та незламність духу в органах і підрозділах Міністерства внутрішніх справ України нагороджено орденом «За мужність» І ступеня капітана Кравченка Сергія Миколайовича (посмертно).

Наказом командувача Національної гвардії України від 30 травня 2014 року № 54 зараховано навічно капітана Кравченка Сергія Миколайовича до списку особового складу військової частини 2269.

5 липня 2015 року на горі Карачун поблизу Слов'янська в Донецькій області на місці загибелі екіпажу Мі-8 МТ було встановлено пам’ятний знак на честь українських воїнів-визволителів.

27 травня 2015 року на території Олександрійського ЗНЗ І-ІІІ ступенів №2 в урочистій обстановці відкрито меморіальну дошку на честь старшого бортового техніка – інструктора вертолітної ескадрильї  військової частини 2269 Національної гвардії України капітана Кравченка Сергія Миколайовича.