Зінченко Євгеній Андрійович народився 06.07.2002 року у с. Калмиківка Старобільського району Луганської області. 

У листопаді 2004 року (у віці 2,5 років) разом з батьками переїхав жити у село Чмирівка Старобільського району Луганської області. А згодом у м. Старобільськ. Ходив у Старобільський садочок №3 “Дзвіночок”. Здобув неповну середню освіту в ліцеї №2 м. Старобільськ.У 2020 році закінчив Відокремлений підрозділ “Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка” і здобув професію “Єлектромонтер з ремонту та обслуговування єлектроустаткування розряд 2,3; Водій автотранспортних засобів категорія С”. 

У віці 18 років, 22.09.2020 року, став до лав прикордонників на посаді інспектор прикордонної служби 3 категорії другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави відділу “прикордонної служби №1, 3 прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України з місцем дислокації м. Лисичанськ. 

24 лютого 2022 року старший сержант (посмертно) Зінченко Євгеній Андрійович, одним із перших мужньо лицем в лице зустрів ворога під час наступу окупаційних військ російської федерації в напрямку м.Золоте Луганської області .

 З того часу Євгеній, у складі відділу прикордонної служби “Золоте” виконував бойові завдання по обороні н. п. Рубіжне, Кримінна Луганської області, а згодом н. п. Сіверськ, Святогірськ Донецької області, де тривали тяжкі бої, ворог застосовував велику кількість бронетехніки для атаки на місто. 

В середині ,16-18 квітня, Євгеній разом з побратимами вийшли з оточення м. Кремінна Луганської області, після чого зайняли оборону в м. Сіверськ, а згодом Святогірськ, а також був на позиціях під Слов’янськом, звідки 01.07.2022 році відбулася ротація для відновлення у Львівську а згодом у Житомирську область. 

3 грудня 2022 р. Євгеній, у складі відділу прикордонної служби №1,незважаючи на бойові втрати та безперервні ворожі артилерійські обстріли позиції мужнього та героїчного протидіяв наступу переважаючих сил противника в районі н.п. Бахмут Донецької області. 

2 січня 2023 року старший сержант (посмертно) Зінченко Євгеній з побратимами зайняли оборону на ВОП “Тягів” в н. п. Підгородне Бахмутського району Донецької області. О 18:50 противником здійснено обстріл позицій зі ствольної артилерії та РСЗВ. Противник підступно наступав під прикриттям своєї артилерїї з метою відтіснити наші підрозділи та зайняти взводні опорні пункти. В ході бою Євгеній разом з іншими військовослужбовцями підрозділу діяли впевнено, злагоджено і оперативно та в результаті не допустили прориву противника на визначеному напрямку. На жаль масований ворожий обстріл забрав життя старшого сержанта(посмертно) Зінченка Євгенія, він отримав осколкові поранення несумісні з життям. 

За особисту мужність та героїзм виявлені під час виконання бойових завдань з відбиття збройної агресії російської федерації на території Луганської та Донецької областей, нагороджений орденом “За мужність III ступення” (посмертно).

 А також, Євгенію (посмертно) присвячено нагороду “Хрест Героя” її започаткували 24 ОМБР. імені короля Данила. 

У Євгенія залишилися мати Людмила, батько Андрій, менша сестричка Віра і наречена Альона. 06.07.2002 роу в нашій родині народився чудовий хлопчик, який зробив мене найщасливішою мамою на світі .Ми назвали тебе Женя. Ти був веселим, добрим, розумним, кмітливим, допитливим, непосидючим і в той самий час дуже спокійним. Дуже рано почав ходити і розмовляти ,любив слухати казки і пісні, які я читала тобі на ніч. Був дуже люблячим і турботливим...Коли був маленьким, завжди казав мені: "Мамочка, ты моя самая любимая, самая красивая,самая родная,я тебя очень сильно люблю..." Пізніше став іще і найкращим, найтурботливішим братом, який дуже любив свою меншу сестричку. Був їй надійною опорою, підтримкою і прикладом в усьому. Ще з малих літ тебе цікавило усе, що відбувається навкруги, був допитливим і багато чим цікавився, зростаючи, освоював всі інструменти батька, любив щось майструвати. 

Ти виріс чуйним, турботливим і люблячим сином і братом . Мужнім, справедливим, чесним, добрим чоловіком. Був гарним другом, люблячим нареченим. 

У віці 18 років прийняв рішення стати до лав прикордонної служби України і стати на захист своєї батьківщини спочатку в зоні ООС, а потім вже під час повномасштабного вторгнення .Ти мужньо захищав нас, ніколи не боявся труднощів, не ховався за спини побратимів, ніколи не відмовлявся від завдань і був прикладом для інших. Ніколи і нікому не відмовляв в допомозі. 

Я пам'ятаю твою усмішку, твої очі, твої обійми Пам'ятаю всі твої синці, всі твої досягнення, твої перші кроки, перші слова, перші зуби, перше дитяче кохання, перші переживання. Пам'ятаю твій перший сніданок, який ти приготував для мене ще у віці 8 років. Ти так любив готувати. А я так любила, що ти, вже будучи дорослим, і досі дзвонив і питав в мене, що і як готувати. Я так чекала твоїх вихідних, коли ти міг подзвонити по відеозв'язку і готувати разом зі мною. 

Я була найщасливішою мамою, найкращого сина на світі . Тепер я живу пам'яттю про тебе. На пам'ять про тебе і інших Героїв в Нововолинську вишили рушник з іменами полеглих Героїв Я вишила твоє ім'я своїми руками Я мала вишити рушник тобі на щасливу долю, а вишила твоє ім'я, щоб пам'ять про тебе була закарбована НАВІКИ Дякую, що колись ти вибрав саме мене своєю мамою, я була найщасливішою мамою для тебе Пробач, що я тебе пережила, пробач що не вберегла, не вимолила тебе у Бога для земного життя. Пробач , що не була з тобою в останню мить твого життя ПРОБАЧ. 

ЛЮБИМО ТЕБЕ, ПИШАЄМОСЬ 

НАВІКИ В НАШИХ СЕРЦЯХ 

НАВІКИ 20