Юрій народився 1 січня 1969 року в Казахстані в селі Золота Нива.

Потім родина переїхала до Новогнідого і середню освіту він отримував в Синельниківській школі №4. Згодом - здобув професію «електромонтер» в Синельниківському профтехучилищі.

Після навчання працював водієм в радгоспі «Революціонер». 

Останні роки був робітником на Синельниківській птахофермі.

З 12 березня 2022 року старший сержант Харченко Юрій Васильович прийняв рішення стати на захист Батьківщини, мобілізувався та в подальшому долучився до прикордонної комендатури швидкого реагування 24 прикордонного загону, в складі якої виконував бойові завдання на державному кордонні, де зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. 

З 14 лютого 2023 року долучився до формування 15 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

З 18 липня 2023 року долучився до свого підрозділу, який вибув на виконання бойових завдань в Харківську область.

24 серпня 2023 року відповідно до бойового розпорядження екіпаж бронетранспортера М113 у складі якого перебував старший сержант Юрій Харченко вибув на виконання бойового завдання щодо штурму, зачистки та зайняття оборони на відповідному напрямку в районі н.п. Кармазинівка Сватівського району Луганської області.

25 серпня 2023 року в ході виконання бойового завдання щодо відбиття штурму противника в районі вогневого пункту «Ніссан» бронетранспортер наїхав на протитанкову міну та був пошкоджений. В зв’язку з продовженням штурмових дій противником евакуація техніки була неможлива. Старший сержант Юрій Харченко не залишив ввірену йому машину та залишився на позиції відбивати контратаки ворога з кулемета бронетранспортера. Під час чергового контрнаступу противника старший сержант Юрій Харченко отримав поранення несумісне з життям. 

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший сержант Харченко Юрій Васильович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Юрій Харченко був мужнім захисником та справжнім патріотом України. Вдома на нього не дочекалися батько Харченко Василь Васильович, дружина Лілія Вікторівна, діти Максим, Уляна, Діана, онуки Артем, Софія, Степан, Аріна та сестра Світлана…