Старший лейтенант Вусатюк Олександр Валентинович, після закінчення Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького,  в березні 2025 року прибув для проходження військової служби в 10 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. Ще будучи курсантом, звернувся з рапортом до керівництва академії  про направлення його до бойового підрозділу після закінчення навчання. 

  З перших днів служби в складі 10 мобільного прикордонного загону, старший лейтенант Олександр Вусатюк зарекомендував себе високомотивованим, цілеспрямованим та гарно підготовленим офіцером. Він швидко адаптувався в колективі. Сумлінним виконанням службових обов’язків та особистою вихованістю набув заслуженого авторитету. Майстерно оволодів зброєю та технічними засобами.   Енергійний, натхненний та сповнений рішучості захищати Україну від російської агресії, намагався якомога швидше потрапити в райони ведення активних бойових дій.  З приводу цього питання неодноразово звертався з рапортом до командування.

В період з 13 по 19 жовтня 2025 року старший лейтенант Олександр Вусатюк, в складі зведеного підрозділу 10 мобільного прикордонного загону, виконував бойове завдання в оперативному підпорядкуванні 1 прикордонної комендатури швидкого реагування 11 прикордонного загону, в межах Чугуївського району Харківської області.

Вогнева група, до складу якої входив старший лейтенант Олександр Вусатюк, виконувала оборонні завдання на спостережних постах 1 прикордонної комендатури швидкого реагування на північній околиці населеного пункту Вовчанські Хутори Харківської області.

19 жовтня 2025 року, після виконання спеціального завдання по виявленню та знищенню противника, вогнева група у складі якої перебував старший лейтенант Олександр Вусатюк, виходячи з лісової смуги, була атакована ворожою піхотою. У зв’язку з тим, що майже весь боєкомплект військовослужбовцями групи було використано під час попереднього бою, а група пересувалась по відкритій місцевості, старшим групи було віддано наказ про відхід до найближчого лісу, де знаходились позиції Сил оборони України. Ситуація була ускладнена ще й тим, що більшість військовослужбовців групи зазнали контузій під час виконання бойового завдання  та не мали сил і  можливості  швидко пересуватися й вести вогонь у відповідь. Додатково ворог почав атакувати FPV-дронами. Старшим групи було прийнято рішення залишитися для прикриття поранених побратимів, щоб дати їм можливість відійти на безпечну відстань. Старший лейтенант Олександр Вусатюк, не вагаючись ні секунди, виявляючи особисту мужність, впевнено заявив, що він також залишається разом з командиром. Зайнявши визначену позицію, старший лейтенант Олександр Вусатюк вступив в нерівний бій з ворогом. Ризикуючи своїм життям, прикордонник намагався відволікти всю увагу на себе і не дати можливості ворожій піхоті розгорнутися у бойовий порядок для повноцінної атаки.  Завдяки  його рішучим діям,  основна група здійснила  відхід в намічене безпечне місце. Здійснивши маневр та закріпившись в лісі, військовослужбовці основної групи  відкрили вогонь по ворогу, щоб прикрити відхід старшого лейтенанта Олександра Вусатюка та капітана Юрія Сибірцева. Старший лейтенант Олександр Вусатюк здійснюючи відхід, продовжував вести вогонь в сторону противника.  Під час чергової перебіжки  він був атакований ворожим FPV-дроном та внаслідок прямого влучання отримав важкі поранення, несумісні з життям.

Старший лейтенант Олександр Вусатюк героїчно загинув у бою за свободу та незалежність рідної держави. Під час виконання бойового завдання з відбиття збройної агресії військ російської федерації проявив мужність, відвагу та самовідданість.  Залишаючись вірним присязі до останнього подиху, ризикуючи власним життям, врятував життя побратимам. Молодий, не по роках сміливий, він став прикладом вірності, честі й військового обов’язку.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший лейтенант Вусатюк  Олександр Валентинович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).