Ворошилов Борис Володимирович, капітан (майор - посмертно).

Народився 27.05.1983 р. в с. Миропілля Сумської області. Виховувався в повній, люблячій родині. В дошкільному віці відвідував дитячий садок, а з 1990 р. навчався у Миропільській загальноосвітній школі I-III ступенів, яку в 2001 р. успішно закінчив. 

З раннього дитинства захоплювався технікою. За кермо автомобіля УАЗ уперше сів у віці 14 років. Сусіди здивувалися: їде автомобіль без водія. Виявилось, що водій такого малого зросту, що його з-за керма навіть не видно. Разом з батьком, а пізніше самостійно, розбирав і збирав велосипед, ремонтував автомобіль, а в старших класах почав своїми руками конструювати власний мотоцикл.

Батьки і знайомі завжди відмічали працелюбність Бориса. З батьком – на город, на пасіку, вдома – допомога матері по господарству. Батьки, родина були для хлопця величезним авторитетом. З батьком він радився, ділився з ним своїми думками. Із сестрою Лілією, старшою на 6 років, завжди підтримував дружні стосунки, став хрещеним батьком для її доньки Валерії. Нажаль, у 2022 році не стало матері, а через пів року Господь забрав до себе і батька.

Значну частину свого життя Борис присвятив навчанню. Одразу після  школи вступив до Національного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство», який закінчив у 2006 році, отримавши кваліфікацію – юрист. 

У 2008 році закінчив навчання у Центрі підготовки і перепідготовки спеціалістів Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького зі спеціальності Інспектор прикордонної служби.

З 2011 по 2013 рік навчався на факультеті педагогіки і психології у Сумському державному педагогічному університеті ім. А. С. Макаренко. Отримав кваліфікацію «практичний психолог».На військову службу прийнятий за контрактом 13 жовтня 2006 року до військової частини 9937, м. Донецьк, перебував на військовому обліку у Сумському об'єднаному міському військовому комісаріаті. Пройшов шлях від інспектора прикордонної служби до начальника третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування 5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Ввірену йому ділянку кордону знав «як свої п’ять пальців». Користувався повагою серед побратимів та односельців за порядність, людяність, доброзичливість. Мав гарне почуття гумору.

Зі своєю майбутньою дружиною Юлією був знайомий з дитинства: вона щоліта приїздила до своєї бабусі в с. Миропілля. Зрідка, а потім частіше, спілкувалися, мали спільних друзів. Пізніше дружба переросла в кохання, і в 2015 р. пара побралася. У шлюбі народилося троє синів: Дмитро, Андрій і   Борис, яких батько називав головним подарунком у житті. Шлюб був дуже щасливим. Обидва казали, що одружившись, виграли джек пот. За словами дружини, Борис був позитивно налаштованою людиною. Він завжди посміхався, його очі світилися щастям. Жодного разу він не сказав, що втомився, що в нього якісь проблеми. Одна з його улюблених фраз – «все буде добре». На жаль, робота прикордонника не дозволяла парі часто бути разом, але кожну вільну хвилину вони намагались присвячувати один одному та своїм дітям. Хлопчики згадують, як тато читав їм на ніч казку, вчив плавати і пірнати, кататися на велосипеді, як разом пекли картоплю, робили гамбургери… Родина Ворошилових мріяла про щасливе майбутнє. Планували виростити дітей, а в похилому віці переїхати жити в село і чекати приїзду дітей та онуків.

З початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, у складі прикордонної комендатури швидкого реагування 5 прикордонного загону, офіцер виконував завдання із захисту територіальної цілісності та недоторканості державних рубежів України на Чернігівщині, Харківщині, Луганщині та Сумщині.

У період з грудня 2022 року по липень 2023 року, майор Борис Ворошилов, разом з побратимами, брав участь у несенні служби на вогневих позиціях із відбиття ворога та прикриття підрозділів прикордонної комендатури в Сумській області.Із липня по жовтень 2023 року, офіцер виконував службові обов’язки в зоні проведення активних бойових дій, на ділянці відповідальності 11 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з метою відсічі ворожої сили противника на Куп’янсько-Лиманському напрямку та звільнення частини території Харківської та Луганської областей, що були окуповані збройними силами російської федерації. Група прикордонників, якою керував майор Борис Ворошилов, неодноразово здійснювала відбиття нападу противника на вогневих позиціях.

Після повернення в район постійної дислокації в Сумській області, з жовтня 2023 року по серпень 2024 року, офіцер ніс службу на вогневих позиціях та виконував завдання із відбиття ворога та прикриття підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування. Займався всебічною підготовкою підлеглих військовослужбовців до виконання ними поставлених завдань із захисту Батьківщини.

Із 06 по 26 серпня 2024 року майор Борис Ворошилов, у складі прикордонної комендатури швидкого реагування, виконував бойові завдання з відсічі збройної агресії окупаційних військ російської федерації в районі курської області. 

26 серпня 2024 року, майор Борис Ворошилов очоливши штурмову групу, вступив в стрілецький бій з противником. Під час штурму ворожих позицій в районі н.п. кульбаки (російська федерація), внаслідок попадання ворожих куль по ББА «Roshel Senator» майор Ворошилов Борис загинув на полі бою. 

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі майор Ворошилов Борис Володимирович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).