Багдан Вавілов народився в місті Вінниця. В 2013 році закінчив загальноосвітню школу 1-3 ступеню № 18 Вінницької міської ради. В цьому ж році підписав контракт на військову службу в Національній Гвардії України та став на захист нашої держави. 

 

Богдан мав дуже добре серце, а також яскраво виражене почуття справедливості, тому він завжди був оточений друзями, які його щиро любили. Він був дуже світлою людиною, від тепла якого, цей світ ставав добрішим та кращим. Богдан був дуже відкритою та щирою людиною, мав гарне відчуття гумору та любив життя у всіх його проявах. Мріяв продовжити навчання, побачити світ, створити сім'ю. Він мав безліч грандіозних планів та горів бажанням втілити їх у життя. На жаль, цим планам не судилося збутися. Однак, у серцях тих, хто його знав, він продовжує жити і наповнювати нас теплом, світлом та надією, що його жертва не була даремною.

 

Богдан із династії військових, коріння якої сягає в українське козацтво. Прадід Богдана – Вавілов Павло Васильович був першокласним льотчиком. 1941 року над територією України літак дідуся Богдана був підбитий німцями, а сам Павло Васильович отримав тяжкі поранення і був комісований та відправлений до тилу. Однак, як тільки він залікував рани, відразу повернувся в стрій для захисту нашої країни від загарбників. 1945-го року його літак був збитий над Запоріжжям, під час відступу німців. Дідусь Богдана – Вавилов Георгій Павлович пішов стопами свого батька і також став першокласним військовим льотчиком, який не тільки вправно ніс службу, а й викладав практичні заняття для молодих курсантів. Знаючи історію своєї сім'ї, Богдан усвідомлено обрав шлях військового. Він з дитинства мріяв бути захисником та воїном.

 

З 2014 року сім разів заступав на ротації в районі АТО/ООС. У 2018 році здобув вищу освіту в Академії МВД України в Києві. 

 

Після повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України 24 лютого 2022 року, Вавілов Богдан знову вступив в ряди Національної Гвардії України та став на захист батьківщини. Впродовж місяця він тренував бійців які збиралися на фронт, та постійно просив свого командира, щоб і його відправили на передову лінію.

 

З 24.03.2022 року Вавілов Богдан вибув у службове відрядження до угрупування НГУ в ОТУ «Схід» для виконання завдань, визначених законом України.

 

19.04.2022 року на виконання вимог бойового розпорядження командира Вавілов Богдан виконував службово-бойові завдання в складі та підпорядкуванні 54-ї ОМБр ЗСУ неподалік с. Солодке Марїнського району Донецької області. Внаслідок артилерійського обстрілу ворога Богдан отримав проникаюче осколкове поранення голови, але незважаючи на поранення, він з під обстрілів виніс на собі трьох поранених побратимів, після чого втратив свідомість та був доставлений в реанімаційне відділення Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.Мечникова.

 

В лікарні Богдан 10 днів боровся за життя, але від отриманих поранень помер 30 квітня 2022 року.

 

Поховали Богдана в рідному місті на Сабаровському кладовищі на алеї «Слави Героям» у Вінниці.

 

Указом Президента України №431/2022 від 21 червня 2022 року «За особисту мужність і самовіддані дії, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі». Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

Наказом командувача Національної гвардії України від 18.07.2022 року №221, Богдан Вавілов навічно занесений до списку особового складу військової частини 3008 Західного територіального об’єднання Національної гвардії України.