З весни 2021 року старшина 1 статті Ігор Василінич проходив строкову військову службу в Державній прикордонній службі України.

 У 2023 році прикордонник був прийнятий на військову службу за контрактом та продовжив військову службу у складі екіпажу корабля Морської охорони 2 рангу BG-50 «Григорій Куроп’ятников» 1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України. З перших днів служби зарекомендував себе справжнім патріотом своєї країни, мужнім, чесним, відданим українському народу та Конституційному обов’язку. Вирізнявся відповідальністю та старанністю, наполегливо опановував морську справу.

Починаючи з 24 лютого 2022 року екіпаж корабля Морської охорони 2 рангу BG-50 «Григорій Куроп’ятников», у складі угруповання різнорідних сил, брав участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, оборони пунктів базування корабельно-катерного складу, підготовки, наведення та ведення вогню по повітряним цілям, під час забезпечення протиповітряної оборони корабля та акваторії Чорного моря.

У 2022-2024 роках старшина 1 статті Ігор Василінич виконував бойові завдання у складі екіпажу корабля Морської охорони 2 рангу BG-50 «Григорій Куроп’ятников» у районі акваторії Чорного моря. За мужність, відвагу, нанесення ворогу втрат старшина 1 статті Ігор Василінич у 2024 році був відзначений медаллю «Захиснику Вітчизни».

07 березня 2025 року корабель Морської охорони 2 рангу BG-50 «Григорій Куроп’ятников» виконував бойові (спеціальні) завдання по протиповітряній обороні. Старшина 1 статті Ігор Василінич, виконуючи обов’язки оператора станції «МР-123» (радіолокаційна), яка входить в артилерійський комплекс АУ АК-630, вмикав ланцюг стрільби (в залежності від характеристик цілі швидко змінював програми стрільби), слідкував за безперервною подачею повітря високого тиску для напруги та безаварійної роботи комплексу.

О 20:27 було отримано сигнал про ракетну небезпеку та загрозу застосування противником ударних безпілотних літальних апаратів «Shahed-136» (близько двадцяти двох одиниць прямували в сторону н.п. Одеси). Над містом нависла загроза. Засоби протиповітряної оборони були негайно приведені в бойову готовність. Екіпаж корабля отримав наказ на створення вогневої завіси по цілі № 9773. Старшина мінно-торпедної команди старшина 1 статті Ігор Василінич з побратимом відкрили вогонь та створили вогневу завісу для ураження повітряної цілі. Завдяки щільному кулеметному вогню ціль вдалося уразити, безпілотник почав пікірувати. Ігор Василінич здійснив доповідь про збиття ворожого безпілотного літального апарату «Shahed-136» та продовжив спостереження в заданому секторі.

На жаль збитий безпілотник врізався у корабель, пролунав вибух по лівому борту та надбудові корабля. На головному командному пункті корабля виникла пожежа. На кораблі було оголошено аварійну тривогу. Пожежу вдалось ліквідувати силами особового складу корабля.

В результаті осколкових пошкоджень корабля старшина 1 статті Ігор Василінич отримав множинні вогнепальні поранення волосистої частини голови, верхніх та нижніх кінцівок з дефектом м’язових тканин, проникаюче осколкове поранення грудної клітини, лівобічний гемопневматорекс. Силами екіпажу корабля йому була надана перша домедична допомога.

Старшину 1 статті Ігоря Василінича було доставлено до військово-медичного клінічного центру Південного регіону Збройних Сил України, у вкрай важкому стані. Попри всі зусилля лікарів за декілька годин була констатована біологічна смерть від наростаючої серцево-судинної недостатності. 

Моряк-прикордонник тримав героїчний опір до останнього подиху. Справжній патріот прагнув очистити рідну землю від нападників, був взірцем для побратимів. 

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшина 1 статті Василінич Ігор Олександрович нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).