Олексій Труш
28 березня 2001, Україна, Івано-Франківська область, м. Яремча
15 січня 2024, Україна, Донецька область, Бахмутський район, с. Григорівка

Проживав Олексій з бабусею в Ямній. Нині це частина Яремчі, з колись було окреме село. З дитинства хлопчина був цікавим і допитливим. Мав незвичне хобі-вишивання, якого його навчила бабця. Любив Олексій слухати й розповіді про славних предків, про визвольну боротьбу карпатських горян. Розповісти пані Василина мала про що, бо ж походила зі знаноїу краї патріотичної родини повстанців.
А ще Олексій любив графіку. Малював простим олівцем машини, автобуси, роботів. Донині дядько зберігає понад 50 його малюнків.
Окрім вишивки та малювання, хлопець серйозно займався спортом, мріяв стати відомим футболістом. Задля цього вступив в Івно-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного універсітету фізичного виховання і спорту України. Талановитого юнака прийняли туди без екзаменів. Згодом, на війні, Олексій взяв собі позивний “ Фізрук”.
У 2021 році старший сержант Олексій Труш уклав контракт з 27 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України. Прикордонник швидко зарекомендував себе як всебічно розвиненого бійця, здійснював заходи прикордонного контролю на ввіреній підрозділу ділянці українсько-румунського кордону в межах Закарпатської області, виконував службові завдання з обслуговування засобів відеоспостереження та радіозв’язку. Паралельно з основними завданнями проявив ініціативу щодо вивчення та практичного освоєння безпілотних авіаційних систем, які на той час залишалися малодослідженим напрямом у військовому секторі України.
З 24 лютого 2022 року військовослужбовець, не зрадивши присяги, продовжив з честю виконувати свій військовий чин. У складі робочої групи він забезпечував стабілізацію правопорядку на ділянці відповідальності підрозділу в умовах масового виїзду громадян України до Угорщини.
Наприкінці червня 2022 року – переміщений до 7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. На місці здійснював результативну аеророзвідку в зоні відповідальності, що забезпечувало своєчасне виявлення ознак підготовки противника до штурмових дій. Завдяки оперативному збору та передачі розвідувальної інформації, підрозділи мали змогу завчасно реагувати на загрози, коригувати бойові порядки та посилювати оборонні рубежі.
У січні 2023 року прикордонник разом з побратимами направлений на відновлення боєздатності до Львівської області, де залучався до організації роботи декількох спостережних пунктів на ділянці українсько-польського кордону, здійснював заходи з протидії контрабандній діяльності та незаконному перетину державного кордону.
19 листопада 2023 року – як високо вмотивований військовослужбовець переміщений до 3 прикордонного загону та призначений у третю прикордонну комендатуру швидкого реагування, оперативні сили якої приймали участь у масштабному бойовому злагодженні на Рівненському полігоні з підрозділами прикордонного загону до спільних дій. На місці прикордонник активно залучався до комплексної адаптації новоприбулого персоналу з центрів підготовки особового складу Державної прикордонної служби України.
01 січня 2024 року – прикордонник прибув до н.п. Краматорськ Донецької області та одразу виявив бажання висунутися на виконання бойових завдань в безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення. Відтак, він висунувся в район Серебрянського лісництва на межі Донецької та Луганської областей та пліч-о-пліч з воїнами 122 окремого аеромобільного батальйону Збройних Сил України чинив гідний опір російській агресії в районі н.п. Григорівка Донецької області.
Зважаючи на лідерські якості та набутий бойовий досвід, прикордонник очолив групу військовослужбовців, яка мала посилити одну з найнебезпечніших ділянок, ввірених прикордонній комендатурі. Під постійними артилерійськими та мінометними обстрілами з боку ворога, військовослужбовець в якості провідника успішно завів побратимів на вогневу позицію «Олімп» (район н.п. Григорівки Донецької області). Основним завданням старшого сержанта було закріплення на ділянці, облаштування додаткових укріплень та забезпечення ефективного вогневого прикриття суміжних підрозділів в умовах інтенсивних штурмових дій противника.
15 січня 2024 року – о 12:15 ворог завдав масованої мінометної атаки по зазначеній позиції. В цей час прикордонник здійснював заходи з маскування вогневих точок та дооблаштування частини укріплень. Внаслідок прямого влучання одного з мінометних боєприпасів військовослужбовець зазнав тяжких поранень, несумісних із життям.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший сержант Труш Олексій Мар’янович нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
Державні нагороди
Медаль «За військову службу Україні»
Додаткові файли

Олексій Труш
28 березня 2001, Україна, Івано-Франківська область, м. Яремча
15 січня 2024, Україна, Донецька область, Бахмутський район, с. Григорівка
Проживав Олексій з бабусею в Ямній. Нині це частина Яремчі, з колись було окреме село. З дитинства хлопчина був цікавим і допитливим. Мав незвичне хобі-вишивання, якого його навчила бабця. Любив Олексій слухати й розповіді про славних предків, про визвольну боротьбу карпатських горян. Розповісти пані Василина мала про що, бо ж походила зі знаноїу краї патріотичної родини повстанців.
А ще Олексій любив графіку. Малював простим олівцем машини, автобуси, роботів. Донині дядько зберігає понад 50 його малюнків.
Окрім вишивки та малювання, хлопець серйозно займався спортом, мріяв стати відомим футболістом. Задля цього вступив в Івно-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного універсітету фізичного виховання і спорту України. Талановитого юнака прийняли туди без екзаменів. Згодом, на війні, Олексій взяв собі позивний “ Фізрук”.
У 2021 році старший сержант Олексій Труш уклав контракт з 27 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України. Прикордонник швидко зарекомендував себе як всебічно розвиненого бійця, здійснював заходи прикордонного контролю на ввіреній підрозділу ділянці українсько-румунського кордону в межах Закарпатської області, виконував службові завдання з обслуговування засобів відеоспостереження та радіозв’язку. Паралельно з основними завданнями проявив ініціативу щодо вивчення та практичного освоєння безпілотних авіаційних систем, які на той час залишалися малодослідженим напрямом у військовому секторі України.
З 24 лютого 2022 року військовослужбовець, не зрадивши присяги, продовжив з честю виконувати свій військовий чин. У складі робочої групи він забезпечував стабілізацію правопорядку на ділянці відповідальності підрозділу в умовах масового виїзду громадян України до Угорщини.
Наприкінці червня 2022 року – переміщений до 7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. На місці здійснював результативну аеророзвідку в зоні відповідальності, що забезпечувало своєчасне виявлення ознак підготовки противника до штурмових дій. Завдяки оперативному збору та передачі розвідувальної інформації, підрозділи мали змогу завчасно реагувати на загрози, коригувати бойові порядки та посилювати оборонні рубежі.
У січні 2023 року прикордонник разом з побратимами направлений на відновлення боєздатності до Львівської області, де залучався до організації роботи декількох спостережних пунктів на ділянці українсько-польського кордону, здійснював заходи з протидії контрабандній діяльності та незаконному перетину державного кордону.
19 листопада 2023 року – як високо вмотивований військовослужбовець переміщений до 3 прикордонного загону та призначений у третю прикордонну комендатуру швидкого реагування, оперативні сили якої приймали участь у масштабному бойовому злагодженні на Рівненському полігоні з підрозділами прикордонного загону до спільних дій. На місці прикордонник активно залучався до комплексної адаптації новоприбулого персоналу з центрів підготовки особового складу Державної прикордонної служби України.
01 січня 2024 року – прикордонник прибув до н.п. Краматорськ Донецької області та одразу виявив бажання висунутися на виконання бойових завдань в безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення. Відтак, він висунувся в район Серебрянського лісництва на межі Донецької та Луганської областей та пліч-о-пліч з воїнами 122 окремого аеромобільного батальйону Збройних Сил України чинив гідний опір російській агресії в районі н.п. Григорівка Донецької області.
Зважаючи на лідерські якості та набутий бойовий досвід, прикордонник очолив групу військовослужбовців, яка мала посилити одну з найнебезпечніших ділянок, ввірених прикордонній комендатурі. Під постійними артилерійськими та мінометними обстрілами з боку ворога, військовослужбовець в якості провідника успішно завів побратимів на вогневу позицію «Олімп» (район н.п. Григорівки Донецької області). Основним завданням старшого сержанта було закріплення на ділянці, облаштування додаткових укріплень та забезпечення ефективного вогневого прикриття суміжних підрозділів в умовах інтенсивних штурмових дій противника.
15 січня 2024 року – о 12:15 ворог завдав масованої мінометної атаки по зазначеній позиції. В цей час прикордонник здійснював заходи з маскування вогневих точок та дооблаштування частини укріплень. Внаслідок прямого влучання одного з мінометних боєприпасів військовослужбовець зазнав тяжких поранень, несумісних із життям.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший сержант Труш Олексій Мар’янович нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
Державні нагороди
Медаль «За військову службу Україні»






Ви можете вшанувати героя, залишивши тут свій коментар
Звертаємо вашу увагу, що максимальний розмір файлу 10 МБ