Пам’яті поліцейського Богдана Тарусіна, який загинув під час оборони Харкова

Богдан з дитинства мріяв стати поліцейським. Закінчив профільний виш, вступив до лав поліції, працював на різних посадах. З першого дня повномасштабної війни залишався в строю зі своїми побратимами з роти поліції особливого призначення «Схід». Загинув 2 березня 2022 року внаслідок російського ракетного обстрілу, опинившись під завалами будівлі.
 

Поліцейський вступив до лав підрозділу незадовго до повномасштабного російського вторгнення в Україну. 

Командир роти патрульної служби поліції особливого призначення «Схід» Сергій Богдановський згадує, як Богдан прийшов до їхнього підрозділу після роботи в поліції охорони та в секторі логістики поліції Чугуївського району. Він відповідав за збереження речових доказів, вилучених у кримінальних провадженнях, займався матеріально-технічним забезпеченням підрозділу, а також контролював технічний стан адміністративної будівлі, її ремонт і благоустрій.
 

Сергій розповідає, що керівники, яким підпорядковувався Богдан, не хотіли його відпускати, адже він був відповідальним, своєчасно виконував поставлені завдання, прекрасно ладнав із колегами, ніколи не намагався сховатися за їхніми спинами. Водночас він був наполегливим і цілеспрямованим.
 

За кілька тижнів до повномасштабного вторгнення Богдан Тарусін пішов служити до роти поліції особливого призначення «Схід» ГУНП у Харківській області. Він вважав, що його призначення — це  боротьба з криміналом і захист громадян від злочинців.
 

«До підрозділу "Схід" він перевівся буквально за два тижні до початку повномасштабного вторгнення. Його начальник цінував Богдана, бо він був відповідальним працівником. За той час, що я знав Богдана, він проявив себе як дуже талановитий і відповідальний поліцейський. Він не хотів сидіти на місці й займатися рутиною. Кремезний, потужний, мав позивний Богатир», — згадує Сергій Богдановський.
 

Богдан Тарусін народився у Чугуївському районі Харківської області, в селищі Введенка. Денис — його найкращий друг, із яким вони потоваришували  з дитинства. Разом ходили до школи, навчалися в училищі, університеті, а також працювали в Державній службі охорони.
 

За словами Дениса, Богдан був дуже доброю людиною, надійним другом. Свідомо обрав професію поліцейського та прагнув стати офіцером поліції. Щоб здійснити мрію, він наполегливо працював і одночасно навчався у Харківському національному університеті внутрішніх справ. У вільний час займався бодібілдингом, любив відпочинок на природі та біля моря.
 

Денис розповідає, що в день повномасштабного вторгнення Богдан без жодних сумнівів вирішив залишитися в Харкові й боронити місто разом із колегами:
«Буду їхати туди. Мої хлопці там, а я тут залишуся?» — відповів він на Денисове питання, що робитиме.
 

Друг Богдана згадує, що ще 1 березня вночі вони переписувалися, і все було добре. Наступного дня вранці телефон Богдана вже не відповідав.
 

2 березня 2022 року близько восьмої години ранку війська рф завдали ракетного удару по будівлі Головного управління Національної поліції в Харківській області. Богдан Тарусін, який разом із колегами охороняв адмінбудівлю, опинився під руїнами. Руйнування багатоповерхівки були значними — внаслідок влучання ворожої ракети обвалилися сходові марші на п’яти поверхах. Тіло Богдана вдалося деблокувати лише через кілька днів.
 

Поховали поліцейського на родинному кладовищі в селищі Введенка, де проживають його батьки. За трагічним збігом обставин, правоохоронця ховали в день народження його батька. 16-річний брат Богдана Єгор тяжко переніс втрату, бо був дуже близьким із ним. Він хоче бути схожим на старшого брата і також мріє стати поліцейським.
 

Указом Президента України Богдан Тарусін нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.