Воїн-кулеметник, прикордонник з 2014-го, щирий патріот... Коли Сергію прийшла повістка, він без вагань вирушив на захист своєї Батьківщини. Для нього це була справа честі – захищати свою землю та родину. Маючи відмінні організаторські здібності, ще під час роботи в Польщі він керував підрозділом у сфері будівництва і планував купити квартиру з дружиною. Вони мали хорошу роботу, вивчили мову. Але життя завжди мінливе, непередбачуване і вносить свої корективи...

24 лютого 2022 року... Ця дата залишиться в пам'яті світу як важлива та доленосна. Але також світ запам'ятає й відвагу, велич українських воїнів, їхню непохитність у боротьбі з ворогом, який прийшов загарбати українську землю та руйнувати Україну. 

Сергій вже боронив Україну у 2014 році в якості навідника-оператора бойової машини, коли агресор вторгся зі сходу, і у 2022 році, зібравши речі, повернувся на війну – захищати свій край. “Тут наше повітря”, – казав він дружині. Сергій служив інспектором прикордонної служби 2-ї категорії в Луганському прикордонному загоні. Він був одним із тих прикордонників, хто, спільно з ЗСУ, Національною гвардією та правоохоронними органами, обороняв край в одних окопах.

“Сергій брав участь у важких боях за Дебальцеве, де отримав поранення і був контужений. З початком повномасштабної війни він добровільно приєднався до прикордонників та проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби. Він був найкращим”, – розповів начальник прес-центру Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького Іван Галкін.

Сергій пішов у засвіти… 24 травня 2022 року під час виконання бойового завдання в Щурово, поблизу Лиману Донецької області.

Народився Сергій 10 червня 1984 року в місті Кривий Ріг, закінчив школу. З 1999 по 2003 рік навчався в Криворізькому технікумі металургійної академії України за спеціальністю “Технік-металург”. З 2003 до 2005 року проходив строкову службу в армії в прикордонних військах.

Він був безстрашним, завжди готовим подбати про інших, захистити, підбадьорити. Вмів мобільно і результативно вирішувати всі питання. Був сильним і вольовим, казав близьким, що з його допомогою вони переможуть. Не нарікав на контузію та важкі поранення… Телефонував рідним. Перед війною домовився з дружиною, що якщо каже: “Живий”, - то все добре. З Юлею у них була неймовірна гармонія. Це був спокійний сімейний рай, в якому панували любов, взаєморозуміння і повага. Прихистив єдину доньку Юлії, Єву, як свою рідну кровинку. 1 вересня взяв дитину за руку і привів до першого класу, ставши їй батьком на все життя. Робив все для неї: море, Карпати, усі її забаганки… Любив рибалити, і завжди з Євою: палатка, професійне рибальське спорядження - все мало бути як належить. Став рідним сином для батьків дружини, допомагав їм у всьому, дбав про них. Це був неймовірний чоловік…

Кремезний, привабливий, уважний і добрий, а також працьовитий. Усе його життя – це важка праця. Він працював на відомому найпотужнішому підприємстві чорної металургії в Україні - “Криворіжсталь”. П’ятнадцять років присвятив цій компанії… Творив себе сам, завдяки своїй праці та професіоналізму, чим здобув повагу та шану колег і оточуючих.

Сергій любив життя та людей, був щедрим, дбав про ближніх і про Україну, жертвуючи своїм життям…

Нагороди: “Учасник АТО”, травень 2015; нагрудний знак Пошани, травень 2016; медаль “За оборону рідної держави”, серпень 2016; відзнака “Мужність. Честь. Закон”, травень 2016.

Указом Президента №540/2022 Сергій Володимирович Тацький був нагороджений орденом III ступеня “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”.

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року Сергію Володимировичу Тацькому було присвоєно звання “Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади” за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.