Святослав Ігоревич народився 29 жовтня 1996 року в місті Покровськ, Донецької області. Дитинство у Святослава було не легким, доля випробувала юнака на міцність, а тому прийшлося рано подорослішати, самому приймати важливі рішення та власноруч прокладати свою стежину.

В 2015 році він отримав професійно-технічну освіту в Запорізькому професійному політехнічному ліцеї за спеціальністю електрозварювальник. Працював вантажником у супермаркеті АТБ в місті Покровську. Згодов у Святослава з'явилися прблеми зі здоров'ямі йому довелося звільнитися та переїхати до міста Запоріжжя. Він дуже пишався і постійно сумував за своїм першим колективом, в якому панувала людська щирість у відносинах, адже більш за все цінував людські стосунки, які грунтуються на взаємоповазі, довірі та чесності.

У своєму житті Святослав цікавився здоровим способом життя. Був веселою, цілеспрямованою, позитивною та доброзичливою людиною, завжди готовою підтримати інших. Він був гордістю сестри Ольги, яка замінила воїнові матір, родина якої стала прикладом для Святослава. Перебуваючи в сім'ї сестри, бавлячись з племінниками, юнак постійно мріяв про свій затишний будинок, та велику щасливу родину поряд з сестрою.

Святослав Ігоревич любив життя , спішив жити, цінував час. Молодий, повний мрій, планів на майбутнє …та все змінила дата 24 лютого 2022 року.

В грудні 2022 року Святослав Шубенко мобілізувався до 3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Брав участь в боях за місто Бахмут Донецької області в складі першого відділу прикордонної служби.

З січня 2024 року старший солдат Святослав Шубенко разом із побратимами з другої прикордонної комендатури швидкого реагування вибув в зону активних бойових дій в район н.п. Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, де мужньо виконував бойові завдання із відсічі та стримування армії російської федерації в безпосередній близькості до лінії розмежування.

Святослав Шубенко одним із перших з військовослужбовців другого відділу прикордонної служби заступив на вогневу позицію «Кайман», де разом із побратимами прикривав вогнем позицію «Беркут» під час ворожого штурму. Незважаючи на велику кількість окупантів, що штурмували позиції прикордонників, мужньо та героїчно брав участь у стримуванні наступу противника.

25 січня 2024 року він без зайвих зволікань заступив у складі посилення на точку основного зосередження штурмових дій противника – вогневу позицію «Чайка», де героїчно та самовіддано брав участь у відновленні позиції після ворожого штурму. Був завжди готовий прийти на допомогу побратимам, попри складну ситуацію та постійний вогневий контакт з ворогом. 01 березня 2024 року в ході виконання бойового завдання з оборони та утримання вогневої позиції «Голуб» після точкового ворожого мінометного обстрілу позиції Святослава Шубенка було важко поранено. Побратими під ворожим обстрілом евакуювали пораненого, якого максимально швидко було доставлено до лікарні. Незважаючи на поранення в голову, Святослав Шубенко продовжував боротись за життя, однак 03 березня 2024 року від отриманих поранень помер. 

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший солдат Шубенко Святослав Ігорович подається до нагородження орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).