Андрій Сорока народився 29 серпня 1995 року в місті Гнівань на Вінниччині. Там навчався в загальноосвітній школі № 1. Змалечку був спокійний, добрий, мовчазний, але впевнений у своїх діях. З перших класів виявляв любов до читання та математики, а улюбленим предметом у школі була історія. Після закінчення школи вступив до Національної академії внутрішніх справ. 

 

Коли йому виповнилося 18, підписав контракт з Національною гвардією. Служив у 40-му полку. З 2014 року брав активну участь в АТО та ООС, де виявляв мужність та самовідданість. Після початку повномасштабної війни також обороняв східні рубежі держави. У травні 2022 року разом з батьком поїхав на фронт. Був командиром мінометної батареї батальйону військової частини 3008. Для підлеглих завжди був прикладом для наслідування і в будь-якій ситуації міг підтримати побратимів. Як згадують його товариші, «Андрій ніколи не віддавав накази, він просив, але його прохання діяло на нас, підлеглих, сильніше, ніж будь-який наказ». 1 листопада 2022 року, за тиждень до ротації загинув, виконуючи бойове завдання.Повномасштабне вторгнення старший лейтенант зустрів у Вінниці.

 

На фронт Андрія Сороку відправили вже у травні 2022 року. У його підрозділі військові виявляли і знешкоджували диверсійно-розвідувальні групи ворога. Так, за 5 місяців на Донеччині його мінометний взвод ліквідував 4 БТР, вантажний автомобіль, БМП, легковий автомобіль, БПЛА, спостережний пост російських окупантів, 13 укриттів для особового складу, близько 200 санітарних та більше 100 безповоротних втрат особового складу. Одне з завдань його підрозділ виконував поблизу сіл Новомихайлівка та Солодке. 22 вересня вони виявили  ворожу ДРГ. Командир оцінив ситуацію, простежив напрям групи і обрав місце для засідки. Група переміщалася швидко, максимально маскуючись. Десять ворожих розвідників йшли на українських військових, але росіяни до останнього не помічали замаскованих хлопців Сороки. Командир першим відкрив вогонь і поклав п’ятьох ворогів. Його підлеглі знищили решту диверсантів. Під час виконання бойових завдань військовослужбовці підрозділу завжди залишалися живими. Виходили з завдань з контузіями та пораненнями, але всі живими. Тож загибель командира стала шоком для усіх побратимів.

 

 

День 1 листопада 2022 року став фатальним для Андрія. Штурм позицій біля села Павлівка рашисти розпочали о шостій ранку. Було це восени 2022-го. Після обстрілу артилерії на горизонті з’явилося шість БТРів. Їх зустрічав зведений мінометний взвод Андрія Сороки. Гвардійці зупинили окупантів. Командир особисто підбив дві бойові машин. Після відступу росіяни почали обстріл з мінометів. Мішенню для них стала позиція, де перебував Андрій. Почувши характерний свист, командир встиг  відштовхнув свого підлеглого у бліндаж. Сам, нажаль,  не встиг сховатися в укритті. Андрій Сорока загинув від розриву міни. За 5 днів його тіло привезли на малу Батьківщину. Поховали героя 5 листопада 2022 року в рідному місті. Андрій не встиг здійснити 2 найзаповітніші мрії – створити власну сім’ю та побудувати великий будинок.

 

 

Вулиця, на якій жив Андрій, тепер має назву «героя України Андрія Сороки».

 

Герой мав отримати іменну вогнепальну зброю, нею його нагородив Міністр внутрішніх справ, але вручити не встиг. Наказ про це підписано 14 червня 2022 року. Чергове військове звання «капітан» присвоєно посмертно.