Солдатенко Валерій Анатолійович народився  17 червня 1977 року в м. Вільногірськ  Дніпропетровської області. В 1995 році закінчив  вільногірську загальноосвітню середню школу №3. З 02.08. 1995 року по 17.06.2000 року був курсантом кафедри військової підготовки Дніпропетровського державного технічного університету залізничного транспорту за спеціальністю «будівництво залізниць, колія і колійне господарство» та отримав кваліфікацію «інженер-будівельник».

          З 17.06.2000 року по 25.02.2003 року проходив військову службу на посаді командира взводу в м. Червоноград Львівської обл..

         25.02.2003 року перевівся в 26 окрему залізничну бригаду Державної служби транспорту в м. Дніпропетровськ.

          З 25.02.2003 року по 01.06.2004 року –інженер механік.

          З 01.06.2004 року по 15.02.2007 року- командир взводу.

          З 15.02.2007 року по 24.04.2009 року-інженер.

          З 24.04.2009 року по 30.10.2020 року- старший інженер.

         26.06.2010 року присвоєно звання «майор».

          З 15.09.2015 року- учасник  бойових дій.

          З 01.12.2020 року- ветеран військової служби України.

          З  01.11.2020 року вийшов на пенсію.     

В січні 2023 року офіцер знову встав на захист Батьківщини. Підполковник Валерій Солдатенко без вагань вступив у лав Державної прикордонної служби по мобілізації.

В період з січня по квітень 2023 року в складі другої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування № 2 виконував завдання на взводному опорному пункті «Дуос» в районі н.п. Григорівка Бахмутського району Донецької області. Основним завданням офіцера було не допустити переправлення через р. Сіверський-Донець диверсійно-розвідувальних груп противника та організація ведення вогневого ураження по позиціям противника в Серебрянському лісництві за допомогою СПГ, мінометів та АГС, протидія ворожим БпЛА.

15 січня 2024 року підполковник Валерій Солдатенко прибув для виконання бойових завдань в зону активнихбойових дій в н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області.

17 січня 2024 року він заступив на вогневу позицію «Бріз», яка піддавалась ворожим обстрілам.

19 січня 2024 року після комбінованого обстрілу – спочатку мінометного, а потім танкового – ворожа піхота (близько 12 чоловік) намагалася здійснити штурмові дії на вогневу позицію «Бріз». Атака ворога супроводжувалася масованими атаками БпЛА. Але завдяки холоднокровним, грамотним та своєчасним рішенням підполковника Валерія Солдатенка, наступ противника зупинився, ворог відійшов, залишивши на підступах до позиції близько 4 загиблих. 

20 лютого 2024 року о 20:30 підполковник Валерій Солдатенко, переміщуючись від вогневої позиції, потрапив під подвійний скид БпЛА противника. Побратими під ворожим обстрілом винесли пораненого і доставили до точки евакуації. Під час слідування до стабілізаційного пункту підполковник Валерій Солдатенко помер. 

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі підполковник Солдатенко Валерій Анатолійович подається до нагородження орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).