Йдучи за мрією стати військовим, присвятити своє життя служінню Україні та захист рідної землі Шмирко Максим Олександрович 26 липня 2021 року вступив до Національній академії Державної  прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

29 березня 2025 року, отримавши диплом та звання лейтенанта, Максим Шмирко прибув для подальшого проходження служби до 105 прикордонного загону і прийняв свідоме рішення вступили до бойового підрозділу – прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації н.п. Мена).

З 17 серпня 2025 року старший лейтенант Максим Шмирко виконував бойові (спеціальні) завдання на ділянці відповідальності Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (смуга оборони 4 бригади оперативного призначення Національної гвардії України 1 корпусу Національної гвардії України «Азов») – Покровський напрямок.

01 вересня 2025 року в період з 09:30 до 10:05 відбувся короткочасний стрілецький бій з противником на вогневій позиції «Крокодил 2» в районі населеного пункту Веселе Покровського району Донецької області. Особовий склад третього відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування, використовуючи лише стрілецьку зброю, мужньо прийняли бій і зупинили групу противника. Втрати ворога склали: 1 – окупанта було вбито, 1 - військовослужбовця взято в полон.

О 11:30 старший лейтенант Максим Шмирко, в складі групи, вибув в район вогневої позиції «Крокодил-2» з метою проведення дорозвідки та забезпечення безпечної евакуації ворожого полоненого. Прибувши на точку висадки та отримавши від старшого групи основні завдання, офіцер вирушив в сторону вогневої позиції «Крокодил-2» в пішому порядку. Рухаючись місцевістю, близько 15:15, в районі точки «Рута 9» Максим Шмирко з побратимами зненацька натрапили на ворожу засідку (в кількості семи чоловік), яка намагалася зайти в глиб наших позицій з метою тилового удару по смузі оборони. Розуміючи, що вони не встигнуть зайняти вигідні позиції для оборони, офіцер не розгубившись, прийняв свідоме рішення вступити в бій з ворогом і розпочав активно відстрілюватись зі своєї зброї. Не кажучи нічого один одному, на інтуїтивному рівні, група діяла як один механізм. Максим Шмирко зі старшим офіцером тримали сектор оборони, інший боєць доповідав командуванню про ситуацію і надавав вогневу підтримку. 

Із-за отриманих поранень, старший лейтенант Максим Шмирко, не зміг виконати наказу старшого офіцера і евакуюватися з позиції, тому продовжив відстрілюватися від противника, допомагаючи старшому групи прикривати відхід бійця з радіостанцією.

За інформацією бійця, якому вдалося дістатися до дружньої позиції, офіцери отримали поранення різного ступеню тяжкості, але продовжували вести стрілецькій бій. На жаль, зв'язок з групою відсутній.

Із-за постійних ворожих мінометних обстрілів та авіаційних ударів по місцевості (близько 25 приходів), а також постійним динамічним переміщенням ворожих сил в зоні оборони, евакуація поранених військовослужбовців не була можливою.

Лише, о 6:25 02 вересня 2025 групою військовослужбовців третього відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування в кількості 8 чоловік розпочато заходи з евакуації офіцерів.

На жаль, старший лейтенант Шмирко Максим Олександрович помер на місці в результаті вибухової травми, ушкодження внаслідок військових дій, спричинених іншими видами вибухів та уламків.

Похований герой 05 вересня 2025 року на кладовищі села Сокиринці Кам’янець-Подільського  району Хмельницької області.

Старший лейтенант Максим Шмирко назавжди залишиться прикладом мужності й вірності Україні, захисником нашої Батьківщини.

За мужність, відвагу, самовідданні дії, проявлені під час виконання службово-бойових завдань із забезпечення захисту інтересів України на її державному кордоні, старший лейтенант Шмирко Максим Олександрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).