Загинув за Україну: рівненський спецпризначенець Сергій Шевчук виконував бойові завдання на Запоріжжі

Професіонал з колосальним досвідом проведення спецоперацій, спортсмен, життєрадісна, виважена, справедлива людина, — таким пам’ятають Сергія Шевчука колеги.

Капітан поліції Сергій Шевчук, старший інспектор з особливих доручень 3-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «Корпус оперативно-раптової дії» Головного управління Національної поліції в Рівненській області, службі в органах внутрішніх справ присвятив майже 11-років свого життя.

У спецпідрозділі КОРД — від початку його створення. Загинув 22 травня 2022 року під час ракетного обстрілу, виконуючи бойове завдання під час повномасштабного вторгнення рф в Україну.

Про його скрупульозність у будь-якій справі, вимогливість до себе, розповів його товариш і колега — Сергій Лозінський.

Саме другові дитинства завдячує Сергій Лозінський тим, що познайомив зі спецпідрозділом та привів у «КОРД», завжди допомагав: «Сергій із дитинства хотів служити у спецпідрозділі, він завжди знав, ким хоче стати, коли ми ще навіть не думали про майбутню професію. Після школи ми вступали в різні вузи, він тоді поїхав до Харкова у військовий інститут. Хоча на навчання туди він не потрапив, але все одно поєднав своє життя зі спецпідрозділом».

«Сергій з дитинства любив займатися ліпленням: спочатку із пластиліну, а пізніше — із глини моделював воїнів, — пригадує Сергій Лозінський. — Вони відрізнялися між собою: римляни, греки… у роботі він враховував кожну деталь. А коли служив у спецпідрозділі «Беркут», ліпив спецпризначенців та роздавав їх колегам».

Побратими загиблого розповідають, що служба в Сергія була на першому місці. І якою б непередбачуваною не була ситуація, капітан Шевчук завжди залишався людиною слова. «Якщо ми домовились, то він це зробить. І нехай я буду в іншому місці, він завжди виконає свою обіцянку. Він був із тих, кому вірили, а не просто довіряли», — пригадує Сергій Лозінський.

Оксана Ковальчук, заступниця начальника управління КОРДу розповідає, що Сергій був неабияким романтиком, дуже начитаним, грамотним. «Він справжній спецпризначенець: спочатку думає, потім діє».

Сергій любив природу, активний відпочинок та спорт. Він — учасник збірної команди Головного управління поліції області з рукопашного бою та пейнтболу. Завойовані ним кубки нині прикрашають спортивний куточок в поліцейському управлінні.

Колега Сергія Олена Павловська згадує Сергія, як професіонала з колосальним досвідом проведення спецоперацій із протидії організованій злочинності: «Це була еліта КОРДу…»

Начальник спецпідрозділу «КОРД» Сергій Нетребич з сумом згадує про полеглого Сергія і його побратимів: «Позитивні всі були хлопці, ставилися до роботи відповідально, постійно тренувалися…»

Капітан поліції Шевчук Сергій загинув на 33-му році життя, захищаючи Батьківщину і зберігши вірність Присязі до кінця.

Пам’ять про нього продовжує жити та залишиться у серцях найрідніших. Він назавжди найкращий син та батько, коханий чоловік. Його синочкові Миронові, коли тата не стало, ще не виповнилося й 10 місяців.

«Рідний, єдиний, ніжний, вірний, сильний, розумний, сміливий, надійний, турботливий чоловік і татусь, — так говорить про Сергія його дружина Марія. — Він був, є і буде нашою опорою, нашим захисником, нашим ангелом, нашим Героєм! Не можу прийняти це. Він та людина, яка залишила великий слід у серці кожного. Я завжди буду пишатися тим, що в моєму житті є такий чоловік. Так тяжко проживати кожен день без нього, без його слів: «Машенька, все буде добре! Я скоро буду з вами!» Я так його чекала, так хотіла обійняти… зараз чекаю коли підросте наш син, і я обов’язково розкажу йому все про найкращого тата! Я люблю тебе моє життя!» - звертається до коханого дружина Сергія.

Сергія Шевчука посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою Президента України «За оборону України».

Вічна пам'ять Герою!