Його життя було прикладом щирої відданості морській службі та любові до України.

Після закінчення Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» Дмитро обрав службу у лавах Морської охорони Держприкордонслужби України. З перших днів служби на борту корабля лейтенант Шевченко вирізнявся відповідальністю, цілеспрямованістю та сумлінним самовдосконаленням.

Гартуючи себе щодня, він прагнув більшого: морську науку опановував не формально, а з жвавим інтересом, відкриваючи для себе нові горизонти і в суміжних галузях морського фаху.

Молодий офіцер мав амбітну мрію ‒ стати командиром корабля. І ті, хто служили з ним поруч, впевнені: ця його мрія була цілком досяжною. Всі вірили: одного дня він обов’язково поведе свій екіпаж у море. Адже мав талант, наполегливість і щире серце лідера.

Також Дмитро прагнув звичайного людського щастя — миру, сім’ї та радості батьківства разом із коханою.

Він був щирим, як перші промені світанку, та вільним, як морський вітер. У кожній справі Діма був надійною опорою для колег, завжди готовим протягнути руку допомоги, підбадьорити чи підказати. У цьому й полягала його сила згуртовувати людей.

І навіть коли життя давало паузу для відпочинку, він не зупинявся ‒ ніби поспішав прожити його на повну силу.

Та війна обірвала його життя. 20 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання, під час ворожого обстрілу Дмитро отримав важкі поранення. П’ять днів він мужньо боровся за життя, проте 25 вересня його серце зупинилося.

Старший лейтенант Дмитро Шевченко загинув, мужньо боронячи рідну землю. Він віддав найдорожче заради свободи України й безпеки її громадян.

За особисту мужність та самовіддані дії, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові, указом Президента України старшого лейтенанта Дмитра Шевченка посмертно нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».

Нагороду сім’ї полеглого прикордонника передав начальник Регіонального управління Морської охорони Державної прикордонної служби України контр-адмірал Олег Костур.

«Ми завжди пам’ятатимемо вашого сина, нашого побратима. Висловлюємо вам щирі співчуття та розділяємо вашу біль. Це непоправна втрата для усіх нас. Щодня о 9 годині ранку ми вшановуємо пам’ять Дмитра та усіх наших загиблих воїнів. Дмитро разом з командиром корабля до останнього був на бойовому посту та врятував життя багатьом своїм побратимам. Дякуємо Вам за сина-героя! Своєю мужністю він засвідчив відданість українському народові до останнього подиху! Ми продовжуватимемо боротьбу, у якій Дмитро віддав найцінніше – життя. І маємо помститися ворогу за нього та за кожного загиблого українського воїна», – звернувся до родини загиблого Олег Костур.

Для нас Дмитро Шевченко назавжди залишиться світлим і добрим побратимом, щирим товаришем і моряком, який гідно пройшов свій шлях.

Кажуть, душі воїнів стають зірками, аби освітлювати шлях тим, хто ще бореться.

І сьогодні, коли ми дивимось у нічне небо над морем, знаємо: серед міріадів сяє і зірка Дмитра.

Вічна пам’ять і слава Герою!