Народився Валерій у 1974 році в селі Лісогірка Городоцького району Хмельницької області. 1979-го разом із матір'ю переїхав до села Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області. Закінчив чорнобаївську середню школу, отримав фах водія — по програмі підготовки водіїв транспортних засобів, після чого повернувся до Лісогірки. З 2015 року мешкав у Маріуполі.

 

Умів лагодити по господарці — чи то розібрати та зібрати автівку, а чи то полагодити комп'ютер. З дружиною познайомився вже під час війни, її донечка кликала його батьком.

 

З 2014 року перебував у лавах війська — спочатку у складі ЗСУ проходив службу в місті Хмельницькому, з кінця 2015-го — у батальйоні «Донбас» НГУ. Займав посаду кулеметника. 2016 року переведений до 15-го окремого Слов'янського полку. Воював по всій лінії фронту — від Азовського узбережжя до Луганщини. Брав участь у багатьох операціях — поблизу Слов'янська, Широкиного, Водяного, Павлополя, Новотроїцького, Верхньоторецького, Мар'їнки, Крутої Балки, Щастя, Майорська.

 

Зимою 2018 року пройшов курс навчань на сержантське звання у Золочеві за програмою канадських фахівців.

 

12 вересня близько 15:00 окупанти відкрили вогонь у бік позицій українських захисників в районі Світлодарської дуги на Донеччині, де гвардійці виконували бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення операції Об’єднаних сил на Донеччині. Унаслідок ворожого обстрілу молодший сержант Валерій Шатурський отримав поранення, не сумісне з життям.

 

Указом Президента України від 10 жовтня 2019 року №742/2019 "За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).