Ще у школі Ярослав Руденко марив армією. Тому наприкінці 2022 року підписав контракт з Державною прикордонною службою. Молодший сержант з позивним “Рудь” служив на Чернігівщині. Життя 20-річного захисника обірвалось 13 травня цього року під час бойового зіткнення із диверсійно-розвідувальною групою окупантів.  

“Коли синові виповнилося три роки, ми переїхали з Вінниччини до Києва, там він пішов до школи, — розповідає мати воїна Людмила Соколенко. — Після дев’ятого класу Ярослав виявив бажання стати військовим, але до ліцею не потрапив. Вступив до Криворізького металургійного коледжу. На останньому курсі, коли писав дипломну роботу, почалась велика війна. Син рвався на фронт, але я переконала його, що потрібно закінчити навчання. Навесні 2022 року Ярослав, щойно отримав диплом, став оббивати пороги військкоматів. Одного дня сину таки зателефонували із Державної прикордонної служби і запропонували визначитися з областю, де служитиме, — Житомирська, Сумська чи Чернігівська. Ярослав обрав останню і заступив на службу у грудні минулого року на заставі у Семенівці”. 

За словами пані Людмили, син не раз телефонував і казав, що все йому подобається. Дуже радів, коли дістав звання молодшого сержанта. 

“Ярославу запропонували навіть вступити в Академію прикордонних військ, — каже мати. — Син мріяв носити офіцерські погони. Та навчання було лише стаціонарне. І він відмовився. Заявив тоді: “Академія почекає, тепер я більше потрібен тут, на кордоні”. 13 травня 2023 року Ярослав чергував у селі Мхи Новгород-Сіверського району. Вже мав з побратимами повертатись у розташування. Але вночі російська ДРГ розпочала артилерійський обстріл позицій прикордонної застави, коригував його дрон. “Також окупанти запустили безпілотник ударного типу, який скинув боєприпас на розташування відділення, де перебував Ярослав з побратимами. Внаслідок вибуху загинули двоє прикордонників, інші дістали поранення. Їдучи до місця дислокації у спецавтомобілі разом з побратимами, син потрапив у ворожу засідку і живцем згорів унаслідок пострілу ворожого гранатомета. Всього у тому бою загинуло 11 українських бійців. Чотири місяці ми жили з надією, що Ярослав у полоні, поки чекали підтвердження ДНК. Та, на жаль, дива не сталось”, — розповідає мати прикордонника.