Народився Іван 25 липня 1995 року в місті Одеса. Разом з мамою та бабусею жив у Захарівці. Зовсім маленьким, за сімейними обставинами, переїхав на постійне місце проживання до Затишшя. Тут пішов до школи і після закінчення 11 класів вступив до 26-го Одеського училища, де здобув професію кухаря. Потім була строкова служба і трудова діяльність в Україні та за кордоном. 

Повідомлення про повномасштабне вторгнення росіян до нашої держави застало Івана Михайловича у Польщі, де він працював на будівництві. З того часу думки про повернення в Україну не залишали чоловіка.  Багато знайомих намагалися відмовити Івана від рішення взяти до рук зброю і захищати рідну землю. На це він тільки казав: «Я що, боягуз? Як можна спокійно сидіти за кордоном, коли вдома війна?»

В Україну Іван повернувся на початку 2023 року разом зі своєю нареченою Оленою. Одразу ж уклав контракт на службу в прикордонних військах, а коли отримав короткострокову відпустку – одружився. 

Був солдатом, інспектором прикордонної служби, водієм групи наземної розвідки. Більше року служив у різних точках нашої держави, у тому числі й найгарячіших – під Куп’янськом, Бахмутом, Вовчанськом.

«Веселий, щирий, активний, спортивний, дуже любив грати у волейбол, – так про Івана Михайловича відгукуються сусіди. – Він завжди мав свою точку зору у всіх ситуаціях і не соромився її озвучувати та відстоювати. Таких людей сьогодні дуже мало, це була Особистість з великої літери».

У громаді розповіли, що Іван Романик завжди був номером один. Він ішов першим і вів за собою людей. Так сталося і на останньому бойовому завданні, яке захисник виконував разом з групою побратимів-розвідників. Іван був попереду, за його спиною – брати по зброї. І саме Іван взяв на себе основний удар противника. Отримав надзвичайно важкі поранення, несумісні з життям.