Старший лейтенант Радченко Ігор Сергійович військову службу в Державній прикордонній службі України проходив з 03 липня 2025 року.

28 серпня 2025 року прибув для проходження військової служби до 11 прикордонного загону з Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького та одразу вибув для виконання завдань у район безпосереднього бойового зіткнення з противником (н.п. Вовчанські Хутори Харківської області) в складі другої прикордонної комендатури швидкого реагування 11 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

З честю та гідністю, виявляючи особисту мужність, виконував військовий обов’язок в зоні активних бойових. Попри постійну загрозу життю та здоров’ю, під щоденними масованими ворожими обстрілами офіцер відважно виконував бойові завдання, ризикуючи власним життям, відзначився високими професійними та особистими якостями.

27 вересня 2025 року старший лейтенант Ігор Радченко заступив на вогневу позицію «1.4» –  одну  з найбільш складних та відповідальних бойових позицій на визначеній ділянці фронту, в районі н.п. Вовчанські Хутори Чугуївського району Харківської області. Позиція знаходилась серед густого лісу, у важкодоступній місцевості з обмеженою видимістю, що створювало сприятливі умови для прихованого висування противника малими штурмовими групами.

Під керівництвом старшого лейтенанта Ігоря Радченка оборона позиції була організована на високому професійному рівні. Противник систематично здійснював спроби прихованого підповзання та наближення малими групами, однак завдяки пильності, чіткому управлінню підрозділом та злагодженим діям особового  складу всі такі спроби своєчасно виявлялися та припинялися. У результаті неодноразових штурмових дій ворог зазнавав втрат і змушений був відступати.

02 жовтня 2025 року противник декілька разів намагався захопити позицію «1.4», здійснюючи атаки з різних напрямків. Старший лейтенант Ігор Радченко вміло організував оборону, керував діями підлеглих та мужньо вів стрілецький бій з ворогом. Протягом цього дня він особисто знищив двох військовослужбовців армії російської федерації і поранив ще одного. Унаслідок рішучих та скоординованих дій захисників ворог був змушений відступити, зазнавши втрат у живій силі.

09 жовтня 2025 року противник знову намагався прорвати оборону на напрямку, який утримував старший лейтенант Ігор Радченко, застосовуючи тактику висування малих груп під прикриттям лісової місцевості. Усі атаки ворога були успішно відбиті, противнику завдано вогневого ураження. Під час відбиття штурму старший лейтенант Ігор Радченко особисто знищив двох військовослужбовця ворожої армії, демонструючи приклад мужності, рішучості та самовідданості для своїх побратимів.

17 жовтня 2025 року противник знову неодноразово намагався захопити позицію, яку утримував старший лейтенант Ігор Радченко. Незважаючи на складну лісисту місцевість та постійні спроби ворога наблизитися, усі атаки були відбиті. У ході бойових дій офіцер особисто важко поранив щонайменше двох солдат армії російської федерації.

27 жовтня 2025 року противник здійснив інтенсивний мінометний обстріл  позиції наших захисників із застосуванням міномета калібру 120 мм. Під час обстрілу, перебуваючи безпосередньо на бойовій позиції, старший лейтенант Ігор Радченко отримав поранення несумісне з життям.

За особисту мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового, службового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя, старший лейтенант Радченко Ігор Сергійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).