Ігор Васильович народився в м. Вінниця. Навчався у Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К. Д. Ушинського, вчитель фізичного виховання.
Розпочав свою службу 1997 року як технік-дизеліст електропо-стачальної станції господарчого взводу роти аеродромнотехнічного забезпечення 24-ї окремої авіаційної ескадрильї Південного напряму Прикордонних військ України. Одружений, має сина Максима.
 

Близько двадцяти років віддав Ігор службі на кордоні. Він був добре знаний не лише як фахівець прикордонної справи, але як відомий спортсмен. Проходячи з 1995 року службу в Одеській окремій авіаескадрильї, Ігор захопився греблею на каное і почав наполегливо її опановувати. Талановитого та цілеспрямованого спортсмена помітили й призначили тренером спортивної коман-ди спорткомітету Держприкордонслужби, а згодом – інструктором спортивної команди Південного регіонального управління ДПСУ. За досить короткий час прикордонник отримав звання майстера спорту, виборов понад десяток спортивних нагород, виступаючи за збірну України не лише на Батьківщині, а й далеко за її межами. То ж цілком заслужено багаторазового чемпіона з греблі на каное Ігоря Присяжнюка вважали спортивною гордістю прикордонного відомства.
Як згадують бійці, Ігор був “наділений особливим шармом… Умів спілкуватися з людьми, ніколи не дозволяючи собі когось образити. До всіх справ ставився відповідально. З особливим трепетом ставився до батьків, брата, дружини та сина. Ігор Присяжнюк був справжнім патріотом. Щиро вболівав за долю України і в зону бойових дій поїхав разом з іншими товариша-ми, не шукаючи різних приводів та відмовок. Він був гідною людиною у всьому”.
Бойові побратими із сумом пригадували, як загинув їх това-риш: “Наша колона, виходячи з-під “Довжанського”, потрапила під жорстокий артобстріл “Градів”. Неподалік машини, в якій перебував Ігор, розірвався снаряд. Ігор загинув миттєво, а за кілька секунд машина запалала, немов смолоскип… Доки будемо жити, не забудемо тієї жахливої миті. Зупинити колону, аби витягти тіло з вогню, ми не змогли – були б нові невиправдані жертви”.
Старший прапорщик Ігор Присяжнюк загинув 7 серпня 2014 року.Не зрадивши Військовій присязі, військовослужбовць в умовах війни виявив себе винятково як мужній і відважний боєць. Перед обличчям небезпеки та смертельного ризику він залишився вір-ним Україні та її народові.
 

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України від 09.04.2015 № 213/2015 старший прапорщик Присяжнюк Ігор Васильович нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Похований старший прапорщик Присяжнюк І. В. на Алеї слави центрального кладовища м. Вінниця.