Пам’яті одеського поліцейського Михайла Потьомкіна, який загинув під час виконання службових обов’язків унаслідок російського обстрілу

 

18 листопада 2024 року на 32-му році  Михайло отримав смертельне поранення внаслідок ворожого балістичного удару по середмістю Одеси. Ракета впала поруч із місцем, де поліцейський ніс службу. У нього залишилася літня матір.

 

Михайло Потьомкін народився в Одесі. Його виховували мама та дядько, який водночас був і хрещеним батьком. Дядько пригадує, що життєвий шлях похресника не був легким.

 

 «Втім, він намагався бути сильним. Займався у мене бойовими мистецтвами. Він не боявся труднощів. Навіть знаючи, що супротивник сильніший, все одно боровся – і перемагав», – згадує Олег Михайлович.

Михайло любив море, захоплювався пляжним волейболом, був життєрадісним, активним та дружелюбним.

 

«Коли пішов до армії, то служив у внутрішніх військах, адже прагнув здійснити свою мрію – стати правоохоронцем і допомагати людям», - розповідає хрещений Михайла.

 «Син був чесним і справедливим. Він закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ і пішов на службу в  поліцію, обравши конвойну службу», – зазначає мама.

 

Михайло Потьомкін розпочав службу у правоохоронних органах у 2017 році. Він конвоював затриманих та заарештованих осіб до державних установ. Колеги відзначають його професіоналізм і принциповість, а також здатність діяти впевнено навіть у найскладніших ситуаціях.

 

Колеги згадують, що він відрізнявся високим почуттям відповідальності за доручену роботу. Він працював, не рахуючись з особистим часом. Мав лідерські якості.

 «Ввічливий, завжди готовий допомогти, ніколи не просив нічого взамін. Він був прикладом для наслідування», – розповідає заступник командира взводу №1 роти №1 батальйону конвойної служби Михайло Невчаль.

Михайло Потьомкін мав безмежну любов до людей і глибоку віру в Бога.

 

 «За роки служби ми стали рідними. Разом пройшли чимало випробувань. Для мене це важка втрата», – каже інспектор взводу №1 роти №3 батальйону конвойної служби Максим Степанов, який був поруч із Михайлом до останнього його подиху.

 

Старший сержант поліції Михайло Потьомкін загинув 18 листопада 2024 року. російська ракета впала біля об’єкта, де він ніс службу, спричинивши йому несумісне з життям поранення.

Мама згадує, що в день загибелі у сина було погане передчуття. Він поділився своїми тривогами, а надвечір їй повідомили страшну звістку. Якби вона могла йому сказати щось востаннє, це були б слова:

«Я тебе дуже сильно люблю, мій єдиний сину».

 

Керівник підрозділу, командир взводу №1 роти №1 батальйону конвойної служби Андрій Бойченко, додає:

«Михайло був для нас взірцем. Всі завдання виконував із такою віддачею, що в нього варто було повчитися. Це величезна втрата для нашого підрозділу».

 

Вічна пам’ять. Назавжди в поліцейському строю.