Володимир народився 09 березня 1971 року, Україна, Київська область, селище Рокитне. Після закінчення школи навчався в професійно-технічному училищі смт Рокитне на цегляра - плиточника, також навчався на водія кранівника.
Захоплювався електронікою , музикою, ходив у тир. Любив збирати гриби , ходити на риболовлю , дуже любив природу та все що зв'язане з лісом. Був веселим дуже добрив , веселим , чесним та душею компанії , легко знаходив спільну мову. 

  Дуже добрий, надійний ,енергійний безвідмовний , мужній , сміливий. Мій коханий чоловік з яким ми прожили в щасливому шлюбі 31 рік . Володимир був майстром будівельником, як кажуть в народі "на всі рука майстер". Його дуже поважали односельчани , мав багато друзів також мого чоловіка поважали побратими. Мріяв про вільну Україну. Я ніколи не забуду той суботній ранок 20 січня 24 року коли мені повідомили про загибель мого коханого. Моє життя зупинилось і почавсь зовсім інший відлік часу , сум і біль заполонили душу наші спільні мрії вже нездійсненні . В нас залишились діти , дорослий дуже схожий на нього син і донечка яку ми чекали 17 років. Сім'я і діти були на першому плані в його житті.

  У 1989-1991 роках проходив строкову військову службу. 

  З червня 2023 року Володимир Пономаренко мужньо і самовіддано виконував службово-бойові завдання на ділянці відповідальності 3 прикордонного загону на Сході України. В 2023 році молодший сержант Володимир Пономаренко пройшов навчання з бойової підготовки у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, оволодівши навичками для ефективного ведення бойових дій на передових позиціях. З січня 2024 року молодший сержант Володимир Пономаренко у складі  першої прикордонної комендатури швидкого реагування щодня стримував атаки противника в районі н.п. Іванівське Донецької області. Військовослужбовець неодноразово брав участь у відбиті озброєних нападів на позиції прикордонників, виявляючи при цьому справжній героїзм та відвагу.

  16 січня 2024 року молодший сержант Володимир Пономаренко заступив на бойове чергування на вогневу позицію «Канари» в районі н.п. Іванівське.

  17 січня 2024 року зведена група прикордонників, до складу якої входив старший сержант (посмертно) Поліщук Василь, обороняли вогневу позицію  в районі н.п. Григорівка. О 12.02 ворог розпочав мінометний обстріл позиції наших захисників. Бійці зрозуміли, що готується чергова атака та відійшли в укриття з готовністю розпочати бій. Одна з ворожих мін влучила в місце укриття військовослужбовців. Після перевірки особового складу було виявлено відсутність прикордонника. В темну пору доби евакуаційна група повернулась на місце обстрілу, де виявили тіло старшого сержанта (посмертно) Поліщука Василя. Прикордонник проявив справжній героїзм, не відступив та до останньої хвилини залишився вірним Військовій присязі.

 За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший сержант (посмертно) Поліщук Василя Віталійовича  нагороджено орденом “ ЗА МУЖНІСТЬ )” ІІІ ступеня (посмертно). 

    Володя ,коханий ти назавжди в моєму серці , моє перше і останнє кохання . Я надіюсь , що його смерть була недарма і нащадки будуть його згадувати як героя, що захищав свою країну.