17 березня 2022 року на 31 році життя зупинилося серце пожежного-рятувальника 5-ї Державної пожежно-рятувальної частини 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Харківській області сержанта служби цивільного захисту Олександра Подольського.

Він загинув під час виконання службових обов’язків, намагаючись загасити пожежу на найбільшому в Європі ринку та у прилеглих приватних будинках у Київському районі Харкова. Ця пожежа виникла внаслідок обстрілів з боку російських загарбників. Під час її гасіння ворог завдав повторних обстрілів, під час якого Олександр отримав численні осколкові поранення, які виявились не сумісними з життям.

Пішла з життя людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця.

Спогади:

Світлана Подольська, мама: «Ми постійно коли Олександр був на чергуванні ми обмінювались смайликами, сердечками, короткими повідомленнями у телефоні. В цей трагічний березневий день він не відповів на моє повідомлення. А потім мені зателефонували і сказали, що мій єдиний син загинув під час гасіння пожежі потрапивши під повторний ворожий обстріл. Одномоментно мій світ звалився. Я не могла і не хотіла в це вірити. Мій син Олександр один із перших рятувальників який загинув у м. Харкові. Він дуже любив свою професію, пожежну частину у якій прослужив близько 9 років називав не інакше, як другою рідною домівкою, а колектив родиною. Довгий час я непорушно жила у світі депресії, пригнічений настрій та сльози стали моїми “вірними супутниками. Мені дуже допоміг колектив у якому служив Олександр. Хлопці постійно мене підтримували й ми вирішили разом втілити в життя мрію Олександра створити спортивну кімнату у пожежній частині із сучасними тренажерами. І ми це зробили. Час плине швидко, вже більше як півтора року немає з нами Олександра. На будівлі пожежної частини де працював Олександр встановлена меморіальна дошка і тепер я буду думати, що він постійно на чергуванні, а я його чекатиму вдома».

Олександр Бадалян, пожежний-рятувальник 5-ДПРЧ: «Олександр, наш побратим, був відданий справі, професіонал, захоплювався спортом, був відважний і з ним легко було спілкуватись та служити. Поряд з ним було не страшно, і самі важкі завдання виконувались легше. Як кажуть у пожежній охороні, людину не можна заставити піти у вогонь, можна тільки повести за собою. Олександр Подольський був саме таким, повністю залучений у професію. Ми всі дуже важко пережили втрату нашого колеги. Але ми будемо пам'ятати про нашого героя завжди. Слава Україні!».