Олександр народився у Миколаєві. Навчався у школі, потім вступив до Одеського Державного університету внутрішніх справ. Після закінчення університету працював у поліції, а в 2019 році пішов на службу до Національної Гвардії України. На військовій службі показував себе відмінно, отримав нагороду учасника АТО, отримав великий бойовий досвід в протистоянню ворогу на сході України.

Нацгвардієць грав на гітарі і гарно співав, малював, смачно готував. Любив активне життя і жарти. Був душею компанії. Постійно займався спортом. Олександр завжди посміхався, мріяв про сім'ю, сина і доньку.

«Мій коханий був дуже сміливим, добрим, усміхненим, мужнім воїном. Немає слів, щоб описати його силу та велич. Був найкращим колегою, другом і товаришем, в кожного вклав свою частинку. Він – найкращий. Він – Герой», – розповідає дівчина загиблого Вікторія Шишкіна.

Під час повномасштабного російського вторгнення гвардієць був бійцем 15-ої окремої бригади оперативного призначення Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Боронив Миколаївську та Запорізьку області.

За свідченнями бойових побратимів, у рідному Миколаєві Олександр кулеметним вогнем знищив стрілка окупантів на дистанції понад 1 км. Він тоді сказав близьким: «Відступати, а тим більше пускати в рідне місто окупантів не збираюся. І всі мої бойові побратими так само налаштовані знищувати ворога, незважаючи ні на які перешкоди».

Пізніше, коли загарбники були відкинуті від Миколаєва, Олександр разом з шістьма побратимами вирішили продовжувати активно воювати з окупантами. Вони перевелися у бойовий підрозділ, який і сьогодні продовжує вести активні бойові дії на Запорізькому напрямку.

Згідно з розповідями командирів, Олександр був неймовірно відважною людиною, ніколи не відмовлявся від найризиковіших завдань, не боявся найлютіших обстрілів. Дуже позитивний, сміливий, завжди міг підтримати бойовий дух товаришів.

Олександр загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Будучи кулеметником, він прикривав товаришів під час стрілецького бою. Не злякався і ворожого снайпера, продовжуючи під щільним і прицільним вогнем допомагати гвардійцям нищити окупантів.

Ціною власного життя врятував життя своїх побратимів, бився з ворогом до останнього подиху. Під час ворожого штурму в Олександра влучив снайпер, а потім окупанти закидали його гранатами та накрили потужним вогнем артилерії.