Василь Анатолійович народився 9 грудня 1978 року в селі Чичково Навлинського району Брянської області.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення штаб-сержант Василь Пілікін, не вагаючись, вступив до лав Державної прикордонної служби України по мобілізації та розпочав службу на ділянці 3 прикордонного загону на Сході України.

Підрозділ, в якому виконував бойові завдання штаб-сержант Василь Пілікін, постійно зазнавав обстрілів із мінометів та важкої артилерії противника. Військовослужбовець неодноразово брав участь у відбитті озброєних нападів на позиції прикордонників, виявляючи при цьому справжній героїзм та відвагу.

В середині квітня 2022 року Василь, разом з побратимами, вийшли з оточення поблизу м. Кремінна Луганської області, після чого зайняли оборону в м. Сіверськ, а згодом Святогірськ. Сили ворога значно переважали, але прикордонники, як могли, стримували наступ. Потім був Слов’янськ, звідки 01 липня 2022 року відбулася ротація для відновлення у Львівську область, а згодом - у Житомирську.

Якраз на кордоні з бульбашами було неспокійно і його підрозділ перекинули туди. В проміжках між чергуваннями на позиціях Василь будував бліндажне містечко з накритими переходами та обігрівом. Знав, що йому скоро знову повертатися на "0", але дбав про військових, які будуть нести службу на цій ділянці після них. В цьому він весь, все своє життя він дбав про оточуючих і лише потім про себе. Василь був дуже працьовитий і мав "золотезні руки", вмів все, а якщо не вмів, то вчився, брався і робив все дуже додільно. Ніколи не боявся труднощів і цілеспрямовано йшов до своєї мети.

З грудня 2022 року прикордонник у складі відділу прикордонної служби № 1, незважаючи на бойові втрати та безперервні ворожі артилерійські обстріли позицій, відважно протистоїть наступу переважаючих сил противника в районі м. Бахмут.

3 січня 2023 року штаб-сержант Василь Пілікін з побратимами спільно з полком імені Кастуся Калиновського, скориставшись нагодою, ініціювали та розпочали неочікуваний для противника контрнаступ. За результатами бою українським підрозділам вдалось відновити позиції на півночі від взводного опорного пункту «Тячів» у районі м. Бахмут. Василь з побратимами утримував ці позиції, незважаючи на 17 градусний мороз та неймовірну втому, відбиваючи неодноразові наступи противника. Він чистив кулемет прямо на позиціях, бо знав - якщо він заклинить, то побратими самі не впораються. 8 січня 2023 року, коли ворог розпочав чергові штурмові дії з метою відновлення втрачених напередодні позицій в районі селища Підгородне Бахмутського району Донецької області нашим прикордонникам вдалося відбити атаку ворога та завдати йому нищівних втрат. За результатами аеророзвідки встановлено, що орієнтовні втрати противника склали 18 убитих та 24 поранених. Це був останній бій штаб-сержанта Василя Пілікіна. Його життя обірвалося раптово, але не марно. Він віддав його за найвищу цінність — за свободу рідної землі, за мирне небо над головами мільйонів українців. Його душа полетіла в небеса, як журавель, який став символом пам'яті про полеглих воїнів. Тепер загиблий воїн — зірка на небесах, що світить і нагадує про безмежну відвагу та самопожертву. Він — приклад для майбутніх поколінь, що незалежність і свобода — це не просто слова, а цінності, за які варто боротися до останнього подиху. Василь пройшов через горнило найжорстокіших боїв, ризикував життям заради побратимів і захищав кожен сантиметр рідної землі.

Тепер він — один із небесних воїнів, що оберігають нас. Його ім'я навіки вписане в історію як ім'я Героя, що віддав життя за майбутнє своїх нащадків.

За виявлену особисту мужність і самовідданість у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, штаб-сержант Пілікін Василь Анатолійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). А також орденом "Хрест Героя", медаллю "За оборону міста-фортеці Бахмут", знаком пошани "Захиснику Луганщини".