Сержант служби цивільного захисту, старший сапер-оператор відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини піротехнічних та спеціальних робіт Міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС України.

Спокійний, стриманий, впевнений у кожному своєму кроці – Олег був людиною слова та чину. Його погляд завжди був зосередженим, а серце – сповненим любові до рідної землі та своєї родини.

Олег народився 27 серпня 1994 року в селі Сміле Роменського району Сумської області. Військовий гарт здобув ще юнаком, навчаючись у Державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка. Його шлях воїна розпочався у 2017 році в 15-му окремому мотопіхотному батальйоні 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Згодом, із 2020 року, він продовжував службу в еліті війська – роті снайперів 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ.

Після завершення контракту Олег повернувся до цивільного життя, і саме тоді доля подарувала йому найбільше щастя – народження сина. Проте повномасштабне вторгнення не залишило місця для спокою. Не вагаючись, Олег вирішив піти батьковим шляхом і долучився до лав ДСНС України.

«Здійснилась моя мрія, я став рятувальником!», – із гордістю казав він рідним. Олег став старшим сапером-оператором піротехнічного підрозділу в Міжрегіональному центрі швидкого реагування ДСНС України (нині – Мобільний рятувальний центр швидкого реагування «Суми»). Він став справжнім майстром своєї справи, людиною, яка могла концентруватися в найпекельніших умовах. Його руки очищали від смертоносного заліза деокуповані землі Херсонщини, Донеччини, Харківщини та рідної Сумщини.

Поза службою весь свій час він присвячував найдорожчим: батькам, дружині та маленькому синочку Олександру, якому на момент трагедії було лише 2 роки. Родина була його всесвітом, його головною мотивацією повертатися живим.

23 липня 2025 року о 13:24 під час виконання заявки з розмінування в с. Соснівка, по вулиці Лісова 10, Шалигинської селищної територіальної громади Шосткинського району Сумської області, життя Олега обірвалося. Відбулася детонація протитанкової міни ПТМ-3, попередньо скинутої з дрона. Сержант Петренко загинув на місці під час виконання службових обов’язків. Йому було лише 30.

За мужність і героїзм Олег Петренко був нагороджений:

• Нагрудним знаком «За відвагу в надзвичайних ситуаціях»;

• Відзнакою Президента України «За оборону України» (посмертно).

Він пішов у вічність як герой, залишивши по собі врятовані життя на розмінованих полях та безмежний біль у серцях близьких. Світла пам'ять про старшого сапера, сина, чоловіка та батька житиме вічно.