У Львові 18 вересня 2025 року провели в останню путь моряка-прикордонника Сергія Пастера.

 Чин похорону відбувся у Гарнізонному храмі св. апп. Петра і Павла, після чого відбулася загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Останню шану воїну віддали рідні, близькі, побратими та друзі. Захисника поховали з військовими почестями на Марсовому полі. Заступник командира загону морської охорони передав державний прапор та військовий кашкет молодшій доньці Героя. Громада Львова на чолі з мером міста схилили голови й стали живим коридором пошани, проводжаючи Сергія в останню дорогу.

Сергій Пастер потрапив у полон у 2022 році як захисник «Азовсталі» та гідно витримував нелюдський режим. У 2024 році Сергія не стало. Через довгі місяці окупанти повернули тіло захисника в Україну. Воно було настільки понівечене й спотворене нелюдськими умовами, що впізнати Сергія було неможливо — ідентифікувати Героя вдалося лише завдяки ДНК-тестам.

З дитинства Сергій прагнув бути військовим – і був вірний вибору до кінця. 

Спочатку навчався в коледжі культури та мистецтв, потім проходив строкову службу у воєнному оркестрі і продовжив навчання у Донецькому вищому військово-політичному училищі . Кадровий офіцер спочатку служив в авіації, згодом у Державній прикордонній службі України. 

Побратими, яким випала честь знати Сергія, кажуть: людина слова, порядний, справедливий, принциповий, відповідальний. В нього було багато друзів, близьких по духу.

Після завершення служби офіцеру було важко знайти себе в цивільному житті, тому він продовжив працювати в загоні, але на цивільній посаді.

 Та коли у 2014 році почалася збройна агресія росії, не вагаючись став на захист Маріуполя у складі Морської охорони. Коли ситуація навколо Маріуполя стабілізувалася, і ворога відтиснули на схід, Сергій звільнився, адже вже мав майже 40 років вислуги й вважав, що варто давати дорогу молоді. Але 24 лютого 2022 року знову мобілізувався. Рішення було однозначним: він має бути з побратимами. Маріуполь – його місто. Донька згадує, як запитала батька: «Коли ти обрав службу, міг уявити, що доведеться воювати на справжній війні?» І батько сказав: «Так, я був до цього готовий».

Найбільшою цінністю, сенсом життя Сергія була сім’я. Люблячий чоловік, турботливий батько, надійний захисник та мужній воїн. Під щільним обстрілом він зумів привітати дружину з 35 річницею весілля, згодом кілька разів привозив їжу та воду і вмовляв – виїздіть! Коли родина готувала їжу на вогнищі у дворі, приїхав військовий та гукав: «Хто Пастер? Негайно виїздіть!» І тоді сім’я Сергія виїхала з Маріуполя, а він заспокоївся, бо рідні вибралися з оточеного міста. А це ціла команда: дружина, донька, бабуся, собака та чотири коти. Безпритульні тварини були «підшефними» Сергія: сідав на велосипед та їхав на дачі з казаном каші, щоб нагодувати. Улюблениця Сергія, собака Лакі, тепер мешкає з родиною у Львові.

Коли близькі виїхали, розум і серце воїна цілком зосередилися на обороні Маріуполя на передових позиціях. Бачити на що ворог перетворює квітуче місто, як знущається з його людей, для Сергія та його товаришів було нестерпним випробуванням. Всі знання та досвід були спрямовані на ціль – тримати оборону якомога довше.

У ніч з 14 на 15 квітня 2022 року разом із побратимами Сергій прорвався на «Азовсталь», і в тому пеклі моряки-прикордонники трималися ще місяць. У травні 2022 Сергій потрапив у російський полон. Там, у полоні, він завжди гідно тримався, попри усі знущання та катування.

Всі, хто пройшов полон, кажуть, що там трималися завдяки думкам про родину, мріям та планам на майбутнє. Сергія тримало знання того, що його сім’я в безпеці. А ще в полон передали звістку, що він став дідом, а онучку назвали Олівія. Сергій дуже хотів побачити онучку та всіх своїх дівчат, це давало сили. Однак виснажений тортурами та нелюдськими умовами організм не витримав. Сергію було всього п'ятдесят дев'ять…

У Героя залишилися мама, дружина, дві донечки й маленька онука, яка так і не встигла побачити свого дідуся.

Висловлюємо глибокі співчуття рідним, близьким і всім, хто знав і любив Сергія. Поділяємо ваш біль і горе!

Слава і вічна шана Герою!

Сергій Пастер – навіки в пам’яті. Назавжди в строю!