Ярослав Осік з Рівненщини ніби був створений для військової справи, – переконана його дружина Іванна. Його все життя тягнуло до мужніх професій. Свого часу він вчився на судового міліціонера. Потім працював охоронцем.

– Був веселим, товариським, енергійним, позитивним. Був душею будь-якої компанії. Не дарма його назвали Ярославом – «яскрава слава». Якою б стресовою не була ситуація, він завжди все переводив у позитивне русло. Таким він був вдома, таким був і на війні, – розповіла Іванна.

Після мобілізації до лав Донецького прикордонного загону Ярослав Осік зідзвонювався з родиною по декілька разів на день. Скільки дозволяв час спілкувався з коханими дівчатами – дружиною Іванною та донькою Марією. Навіть, коли разом з підрозділом виконував бойові завдання під Бахмутом шукав можливість, аби подати звістку про себе. Але у середині квітня зв’язок припинився. Під час зіткнення з ворогом Ярослав дістав множинні поранення. Три тижні лікарі боролися за його життя. Але врятувати не змогли – отримані травми виявилися занадто важкими. Ярослава Осіка посмертно було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню.

Прикордонники схиляють голови в пам’ять про побратимів. Вічна слава Героям!