Нежута Владислав Андрійович народився 8 березня 1983 року у м. Вовчанськ Харківської області. Закінчив Українську інженерно-педагогічну академія  м. Харкова у 2014 році.

За час служби в 10 мобільному прикордонному загоні майстер-сержант Нежута Владислав Андрійович зарекомендував себе позитивно, неодноразово приймав участь у затриманні контрабандних товарів, нелегальних мігрантів, порушників законодавства з прикордонних питань.

З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації  на територію України Владислав Нежута неодноразово виконував бойові завдання з відсічі сил противника, організації евакуації поранених, прикриття підрозділів Державної прикордонної служби України та Збройних Сил України. Під час виконання бойових завдань проявив мужність та високий професіоналізм. Був одним з найкращих бійців загону.

З початку березня цього року виконував бойові завдання в районі населених пунктів  Горенка та Стоянка Київської області, прикриття розрахунків переносних зенітно-ракетних комплексів (ППО) Збройних Сил України під час знищення повітряних цілей противника. Завдяки вмілим навичкам та високому професіоналізму Владислава Нежути своєчасно була надана перша медична допомога пораненим побратимам, врятовано не одне життя захисників Батьківщини.

З кінця квітня майстер-сержант Владислав Нежута виконував бойові завдання з відсіч противника на Харківському напрямку, за його участю здійснено неодноразове відбиття атак ворога та в ході контрнаступу звільнено значну територію Харківської області.

18 травня виконував наказ командування про здійснення наступу для звільнення окупованих територій та знищення сил противника. Близько 08.30 у ході бойових дій на Харківському напрямі в районі населеного пункту Дементіївка під час ворожого танкового та артилерійського обстрілу військовослужбовець отримав поранення, несумісне з життям. 

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі майстер-сержанта Нежуту Владислава Андрійовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).