Навроцький Вадим  Васильович 21.06.1998р.почав свій життєвий шлях у селі Дашківці. Тут він , навчався у Дашковецькому навчально-виховному комплексі. Мріяв про карʼєру військового та поєднати життя з спортом.Після закінчення 9 класу вступив у Чернівецький військово-спортивний ліцей, де навчався два роки, формуючи свої знання і навички для майбутньої служби, які суттєво вплинули на його становлення як особистості та майбутнього офіцера.

Наступним етапом у його житті стало навчання у Хмельницькій Державній прикордонній академії. Там Вадим отримав ґрунтовні знання та навички, які допомогли йому стати професійним і компетентним військовим.

Після завершення навчання юнак був направлений по розподілу на службу у селі Копище Житомирської області. Там Вадим отримав свій перший серйозний досвід роботи на прикордонній заставі.

Далі Вадим Навроцький ніс службу на посаді командира прикордонної застави у селі Млачівка Київської області. Його відданість і професіоналізм були визнані на найвищому рівні — він отримав державну нагороду "Срібний хрест" за відновлення прикордонної застави.Ця нагорода стала свідченням того, що Вадим був не тільки відважним і самовідданим воїном, але й справжнім патріотом, який зробив значний внесок в зміцнення безпеки нашої держави.

Після цього він повернувся у Копище Житомирської області, де його призначили начальником прикордонної застави.

Далі Вадим проходив військові навчання у Франції, де ознайомився з новітніми тактиками ведення бойових дій. Це дало йому можливість не лише підвищити свій професійний рівень, але й адаптувати передовий міжнародний досвід для потреб української армії.

Після повернення до України Вадим був направлений на захист України на Харківському напрямку, де він ніс службу відважно і самовіддано у 9-му прикордоному загоні імені Січових Стрільців,начальником протитанкової застави Прикордоної комендатури швидкого реагування.

1 червня 2024 року в районі населеного пункту Бочкове Харківської області Вадим Навроцький отримав важкі поранення, лікарі Харківського військового шпиталю до останнього боролися за життя

захисника, та 8 червня 2024 року  отримав звання «капітан» (посмертно 20 червня отримав звання «майор»)та його серце перестало битися...Тепер йому назавжди 25.

Похований в Хмельницькій області,Хмельницького р-н. , с.Дашківці.

Нагороджений медалю За оборону України, Орденом за Мужність 3 ступені ,посмертно.