Сергій народився в селі Великі Проходи Дергачівського району Харківської області. У родині було шестеро дітей серед яких Сергій був наймолодшим. У 2016 році Сергій отримав атестат про повну середню освіту. До університету вирішив не вступати, а влаштувався на роботу, щоби допомагати сім’ї. Більше року хлопець працював різноробом на важких та виснажливих роботах – будівництві, лісоповалі, певний час навіть був водієм трактора, – аж поки був призваний на строкову службу. У 1-й Президентській бригаді оперативного призначення імені Петра Дорошенка Національної гвардії України Сергій відчув, що бути військовим – це саме та справа, якою б він хотів займатися професійно.

 

У лютому 2019 року, коли термін строкової добігав кінця, боєць уклав контракт про проходження служби у гостомельській 4-й бригаді оперативного призначення НГУ. Заступник командира роти по роботі з особовим складом лейтенант Леонід Камінський пригадує, як іще на співбесіді з потенційним контрактником попередив Сергія, що буде важко. Хлопець відповів, що з усім впорається – старший брат Дмитро, котрий проходив службу у одному із спецпідрозділів Збройних Силах України, був прикладом, який він наслідував.

 

– Сергій був «рукастий», яке завдання поставиш – все доведе до кінця. Швидко вчився, був відповідальним, тому йому довіряли товариші, – говорить лейтенант Леонід Камінський. – Це була людина, з якою не страшно йти в бій. Пам’ятаю, під час підготовки до відрядження у район проведення операції Об’єднаних сил, чи не кожен зі взводу хотів бути у групі з «Міхою», так його називали побратими.

 

Протягом року служби сержант Сергій Михальчук пройшов шлях від молодшого інструктора до старшого кулеметника бронеавтомобіля роти розвідки спеціального призначення. Після повернення з відрядження на нього чекало заслужене підвищення – переведення на посаду сержанта роти з матеріального забезпечення.

 

Восени 2019-го підрозділи гостомельської бригади оперативного призначення НГУ було відряджено до району проведення ООС для оборони передового відтинку оборони в районі Світлодарської дуги. Їхати на Донбас Сергій зовсім не боявся, навпаки, переконував своїх друзів, що це їхня місія – захищати рідну землю. Сам значну частину вільного часу приділяв професійній підготовці.

 

За чотири місяці відрядження Сергій неодноразово залучався до перевірки мінно-вибухових загороджень переднього краю, де також проводив інженерну розвідку. У листопаді 2019 року, під час одного з бойових завдань проросійські бойовики почали інтенсивний обстріл. Це не завадило Сергію підібратися до позицій противника та передати їхні координати українським захисникам. Пізніше, на початку грудня, під час бойового чергування він виявив автомобіль, який рухався до позицій бойовиків. Як виявилося, на ньому сепаратисти доправляли боєприпаси. За наказом командира він відкрив прицільний вогонь та поцілив у транспортний засіб, боєприпаси здетонували.

 

У суботу, 14 грудня 2019 року, в жителів прифронтових міст був звичний вихідний. Хтось порався по господарству, хтось вийшов на ринок за продуктами, хтось просто відпочивав із родиною. За кількасот метрів, на лінії зіткнення, в українських захисників день розпочався теж звично – з поодиноких ворожих обстрілів. Ближче до обіду бійцям гостомельської бригади оперативного призначення Національної гвардії України, що «тримали» дану ділянку, довелося відкрити вогонь у відповідь. Бій тривав близько години. Завданням Сергія було прострілювати небезпечні напрямки, стримуючи піхоту російських найманців, щоб українські солдати встигли укритися у бліндажах. Однак близько 14:00 бойовики незаконного збройного формування "Сомалі" почали обстрілювати позиції гвардійців з артилерії.

 

Слід зауважити, що сепаратисти працювали чітко: перші міни лягли просто в окоп. «Міха» був зосереджений на піхоті противника та прицільним вогнем вдавлював бойовиків у землю. Однак коли одна з ворожих мін розірвалася зовсім поруч, Сергій, що саме був на позиції зі своїм другом Іваном Веселяком, викрикнув: «В укриття!». Щойно окопом рушив до бліндажу, як за кілька метрів від нього розірвалась ще одна міна. Останнє, що встиг зробити Сергій – прикрити собою Веселого, що був позаду. Значна кількість ворожих осколків посікла його бронежилет та тіло, проте смертельний – залетів під шолом, прямісінько в скроню. Іван все ж дістав чимало поранень, здебільшого лівого та правого плечей, але завдяки побратиму залишився живим.

 

– Якщо чесно, я мало пам’ятаю той бій. Настільки був шокований, що й досі в голові все мов у тумані. У підсвідомості кілька картинок. Вибух. Я і «Міха» на землі. Нас кудись несуть… – говорить молодший сержант Іван Веселяк. – Сергій подарував мені життя! Я досі не розумію чому він так вчинив, але про це не забуду!

 

На жаль, дорогою до Світлодарської міської лікарні життя Сергія Михальчука обірвалося. Згодом у селищі Новолуганському, поблизу сільради бойові побратими попрощалися з відважним сержантом. 18 грудня його поховали у Харкові на Алеї Слави 18-го міського кладовища. Попрощатися з Сергієм прибули рідні, близькі, командування бригади, однополчани та жителі села Великі Проходи. Побратими завжди пам’ятатимуть цього скромного і неговіркого хлопця, Героя України, який ціною свого життя врятував бойового товариша.

 

 

Згідно Указу Президента України № 336/2020 від 21 серпня 2020 р. 4-й бригаді оперативного призначення Нацгвардії присвоєно ім'я Героя України Сергія Михальчука.

 

У Великопроходівському ліцеї Харківської області, де навчався загиблий Герой України Сергій Михальчук, 12 вересня 2020 року встановили меморіальну дошку на його честь.