Старший сержант Мігашко Дмитро Олександрович за час проходження військової служби зарекомендував себе як дисциплінований, відповідальний та ініціативний військовослужбовець. Сумлінно виконував покладені на нього обов’язки, виявляв високий рівень самостійності, відповідальності та професійної підготовки. У складних ситуаціях діяв рішуче, не втрачав витримки, демонстрував лідерські якості.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, керуючись патріотизмом та громадянським обов’язком, добровільно прибув до Святошинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Києва, де мобілізувався до лав Державної прикордонної служби України. Надалі проходив службу в прикордонній комендатурі швидкого реагування 24 прикордонного загону, у складі якої виконував бойові завдання на державному кордоні в районах Чернігівської та Донецької областей.

Під час формування 15 мобільного прикордонного загону, старший сержант Дмитро Мігашко, за власною ініціативою, долучився до цього підрозділу як доброволець. Пройшовши відповідну підготовку, 21 червня 2023 року був направлений на виконання бойових завдань у районі н.п. Бахмут Донецької області, у складі першої прикордонної комендатури швидкого реагування 15 мобільного прикордонного загону.

30 червня 2023 року старший сержант Мігашко Дмитро Олександрович у складі підрозділу отримав бойове розпорядження висунутись на напрямку Часів Яр – Берхівка з метою зайняття позицій на важливій передовій вогневій точці – взводному-опорному пункті «Індія». Завдання передбачало прорив та утримання позицій у зоні підвищеного ризику, де противник постійно здійснював артилерійські та мінометні обстріли.

Рух підрозділу здійснювався на відкритій ділянці місцевості, що значно ускладнювало бойове завдання. Особливу небезпеку становив маршрут, що пролягав через систему окопних траншей та сполучних ходів у безпосередній близькості до позицій противника. Група заходила в стик між оборонними рубежами, де дистанція до ворожих сил була критично малою, а ймовірність прямого зіткнення — максимально високою. В таких умовах діяли на межі фізичних і психологічних можливостей. Близько 19:00 підрозділ потрапив під щільний мінометний обстріл, але завдяки швидкій реакції та грамотній розосередженості особового складу вдалося уникнути значних втрат. Після завершення обстрілу, у зв’язку з виявленням на шляху пересування 2 поранених побратимів, які отримали вогнепальні осколкові поранення, а також поряд з ними загиблого військовослужбовця, старший лейтенант Олійник О.О. передав керівництво групою Мігашку Дмитру Олександровичу. Взявши на себе командування, старший сержант Дмитро Мігашко зумів швидко зорієнтуватися в ситуації, організувати подальше просування та підтримати зв’язок із суміжними підрозділами Збройних Сил України. Завдяки його рішучим і злагодженим діям група продовжила виконання завдання, не втрачаючи боєздатності. У ході просування, група вступила в вогневий контакт з противником, чим завдала втрат противнику у кількості щонайменше 4 ворожих військовослужбовців, ще кілька — ймовірно поранено. У подальшому, під час виконання бойового завдання та продовження просування в напрямку визначеного рубежу, зв’язок із старшим сержантом Мігашком Дмитром Олександровичем було втрачено. В умовах активного бойового зіткнення, постійних артилерійських та мінометних обстрілів, встановити його місцезнаходження не вдалося. Протягом тривалого часу військовослужбовець вважався зниклим безвісти.

Лише в березні 2025 року, в рамках процесу репатріації тіл загиблих захисників України з тимчасово окупованих територій, вдалося передати останки старшого сержанта Мігашка Дмитра Олександровича, а в липні 2025 року – ідентифікувати. Його загибель підтверджено офіційно.

23 липня 2025 року старшого сержанта Мігашка Дмитра Олександровича, з належними військовими почестями було поховано на рідній землі в м. Києві.

За особисту мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового, службового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя старший сержант Мігашко Дмитро Олександрович нагороджений орденом «За мужність» ІII ступеня (посмертно).