Старший солдат Степан Лук’яненко 21 червня 2024 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України.

З 29 липня 2024 року військовослужбовець проходив військову службу в 1 прикордонному загоні. 28 вересня 2024 року, у складі другої прикордонної комендатури швидкого реагування, старший солдат Степан Лук’яненко вибув у службове відрядження до ділянки відповідальності підрозділу, в оперативне підпорядкування оперативно-тактичного угрупування «Харків» з метою виконання бойових (спеціальних) завдань. До виконання посадових та службових обов′язків ставився сумлінно та відповідально, вказівки начальників виконував неухильно, проявляв розумну ініціативу.

Старший солдат Степан Лук’яненко брав активну участь в інженерному облаштуванні та укріпленні позицій в межах ротного опорного пункту підрозділу першого оборонного рубежу з країною-агресором. Російські війська неодноразово здійснювали обстріли позицій прикордонників з артилерійських систем та спроби ураження за допомогою безпілотних літальних апаратів.

Військовослужбовець виконував бойові завдання щодо охорони та оборони державного кордону в районі н.п. Піщане, Шабельне Харківської області. Перебуваючи на посаді механіка-водія бронетранспортера М113 оснащеного гарматою Orlikon старший солдат Степан Лук’яненко, у складі екіпажу, залучався до бойових чергувань та забезпечував бойову готовність техніки для здійснення прикриття переднього краю, з метою недопущення вчинення провокацій противником на ділянці, проникнення диверсійно-розвідувальних груп та захоплення позицій.

12 лютого 2025 року старший солдат Степан Лук’яненко брав участь в евакуаційних заходах загиблого військовослужбовця, який потрапив під вогневе ураження противника в районі н.п. Шабельне Харківської області. Під час переміщення побратима, противником було здійснення скид невідомого боєприпасу за допомогою безпілотного літального апарату, в результаті ворожого повітряного нападу старший солдат Степан Лук’яненко отримав поранення несумісні з життям і загинув на місці.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший солдат Лук’яненко Степан Анатолійович нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).