Лопуга Олександр Степанович народився 22 липня 1987 року в селі Сновидовичі колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.

Батьки: Мати - Лопуга Галина Яківна, батько - Лопуга Степан Михайлович. Мав сестру Наталію.

В 1993 році пішов до 1 класу Сновидовицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня. В 2004 році закінчив 11 класів. Під час навчання в школі був старанним, кмітливим, добрим, трудолюбивим учнем.

У 2010 році одружився. З дружиною Юлією мав двох дітей: сина Павла та доньку Андріану. Дуже любив своїх діток і завжди хотів для них кращого майбутнього.

У 2011 році працював кочегаром в Сновидовицькому ДНЗ «Чебурашка».

21 липня 2023 року був призваний 2 відділом Сарненського РТЦК.

За час проходження військової служби старший солдат Олександр Лопуга зарекомендував себе патріотом, відданим справі охорони державного кордону України, військовому обов’язку та присязі українському народові. 

В липні 2023 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до 3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

В січні 2024 року разом із побратимами вибув для виконання бойових завдань в район Серебрянське лісництво на території Луганської та Донецької областей, де мужньо виконував бойові завдання із відсічі та стримування армії російської федерації.

31 липня 2024 року в період з 17.40 по 18.10 противник проводовим масований обстріл спостережного пункту «Колорадо-5/1» в районі Серебрянському лісі біля н.п. Григорівка, де виконував бойові завдання Олександр. В результаті потрапляння ворожої міни по спостережному пункті отримав поранення несумісні з життям.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший солдат Лопуга Олександр Степанович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).