Народився Євгеній у с.Городець. Закінчивши в 2018 році школу у рідному селі, вступив до Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони на спеціальність охоронець-інкасатор. Після закінчення училища, в 2019 році, Євгеній був призваний до військової строкової служби. З січня 2021 року проходив службу за контрактом. Під час проходження служби в Луцькому прикордонному загоні здобув фах кінолога (дуже любив собак). Тривалий час його вірним товаришем була вівчарка Ческа. 

З жовтня 2022 року Євгеній Линь мужньо і самовіддано виконував службово-бойові завдання на ділянці відповідальності 11 прикордонного загону в межах Донецької області.

З жовтня 2023 року Євгеній Линь брав участь в бойових діях в районі н.п. Бахмут – Іванівське Донецької області в складі відділу прикордонної служби № 2 11 прикордонного загону.

За час проходження служби старший сержант Линь Євгеній проявив себе відданим справі охорони державного кордону та Конституційному обов’язку. Дорожив честю військового колективу, завжди був готовий прийти на допомогу.

З перших днів перебування в зоні бойових дій старший сержант Євгеній Линь виконував різноманітні бойові завдання на одній з найбільш небезпечних ділянок в секторі відповідальності відділу прикордонної служби № 2 11 прикордонного загону в районі н.п. Бахмут – Іванівське. Мужньо знищував російських окупантів, знаходячись на бойових позиціях.  

05 січня 2024 року старший сержант Євгеній Линь знаходився у складі групи, яка виконувала бойове завдання з оборони вогневої позиції «Дартс» в районі н.п. Іванівське, як старший групи. В період часу 18.45-19.50 того дня противник здійснював артилерійський та мінометний обстріли позиції захисників. Внаслідок влучання снаряду безпосередньо по позиції «Дартс» Євгеній Линь отримав поранення несумісні з життям.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший сержант Линь Євгеній Вікторович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Ти наш хоробрий Маестро!

Ідуть,та йдуть у небо ангели, сини
Ідуть вони не попрощавшись.
Не обіймуть, не поцілують, і не скажуть більше:
- Мамо, матусенько, я ще живий!
А рідна жде і плаче, синочка виглядає:
- Ростила, сину, я тебе не для війни,
Ти вроду мав і голос, як в Маестро.
Я знаю, це у тебе позивний.
Дитино, рідна, ти мав хоробре серце,
Любив життя, співав пісні.
Ти на гітарі грав би, слухали б до ранку.
Тварин любив, любили і вони.
Але твоя душа пішла до Бога, сину.
До Бога на світанку.
Тільки Господь забрав і більш тебе нема.
Ти десь на хмарці граєш і співаєш.
Ти там, пролистуєш, маленьке те життя.
А ми удома: із родиною:
Сестрою й братиком, тебе синочку, все чекаєм і чекаєм.