Пам’яті одеського слідчого поліції Миколи Лимаря, який загинув під час виконання службових обов’язків 

Капітан поліції Микола Лимар загинув 18 листопада 2024 року в Одесі внаслідок поранень, отриманих під час обстрілу міста російськими військами. Поліцейський посмертно нагороджений державною відзнакою Президента України — медаллю «За оборону України».

Микола Лимар був відданий своїй професії, працював слідчим, захищав справедливість і правопорядок. Колеги згадують його як людину, яка не рахувалася з особистим часом, була принциповою й доброзичливою.

«Був дуже добрим і порядним, завжди приходив на допомогу. Він наполегливо працював і став прикладом для колег», — згадує його колега Людмила Руда.

Колишня заступниця начальника слідчого управління ГУНП в Одеській області Інна Власова зазначає, що він був зразковим у роботі, багато працював над собою і професійно зростав.

Світлана Ткаченко, начальниця відділу розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи, згадує:

«Микола був професіоналом, готовим працювати в будь-який час і стільки, скільки потрібно. Мав неординарний розум і доброзичливість, які притягували до нього людей».

Того трагічного дня російська ракета влучила поруч з об’єктом, де Микола виконував службові обов’язки… Він зазнав смертельних поранень.

Микола Лимар народився 1 листопада 1992 року на Луганщині. Старанно навчався, з дитинства захоплювався спортом і туризмом.

Професія слідчого була його свідомим вибором.

«Про те, що Микола хоче працювати в правоохоронних органах, ми дізналися ще тоді, коли він був підлітком. Можливо, йому передалися гени дідів-військових. А можливо, вплинуло моє захоплення цією професією — я сама мріяла працювати в поліції», — розповідає мама, Тетяна Іванівна.

Після закінчення школи із золотою медаллю Микола вступив до Одеської юридичної академії, яку закінчив з відзнакою, та розпочав службу в поліції Одеської області.

Під час російської агресії його батьки, які залишилися на Луганщині, потрапили в окупацію.

«Микола з братом Андрієм зробили все можливе, щоб урятувати нас. Ми близько двох місяців не мали з ними зв’язку. Те, що ми живі, — заслуга наших синів», — каже мама.

Микола з братом завжди турбувалися про батьків і були їм підтримкою.

«Мій брат був для мене найкращим другом, прикладом для наслідування. З ним я міг поділитися і радістю, і болем. Я вдячний за кожен день, проведений із ним. Він назавжди залишиться в моєму серці», — з болем каже Андрій.

«Микола вмів у складній ситуації знайти потрібні слова підтримки і привід усміхнутися. Я завжди говорила: «Ти – людина бездонної душі», - додає дружина поліцейського Вікторія.

За кілька днів до загибелі Миколи російська ракета влучила в будинок, де він мешкав. Поліцейський разом з іншими місцевими жителями одразу кинувся гасити пожежу. 

Рідні не можуть стримати біль непоправної втрати. Важко переживає загибель сина батько Микола Борисович. 

Микола Лимар був посмертно нагороджений державною відзнакою Президента України — медаллю «За оборону України».

Вічна пам’ять. Назавжди в поліцейському строю.