Хлопець виріс у невеликому селищі на Донеччині та вважав, що зможе всього досягти сам. Ігор вмів ставити цілі: вивчитися, знайти своє призначення, створити родину, стати батьком.  

Юрист за освітою, 15 років присвятив службі в різних структурах Міністерства внутрішніх справ. З 2006 по 2010 року - курсант Донецького Юридичного інституту, з 2010 по 2014 року - оперуповноважений Тельианівського РВ ГУНПМВС.

  З 2014 року –  захищає рідну землю від російських окупантів. Здобув досвід бойових дій та ще багато всього, чому навряд чи вчать юристів. Довелося витримати розлуку з родиною. Деякий час дружина та діти мешкали на Київщині, бо на Сході було надто гаряче…

Згодом Левчуки перебралися в Маріуполь. Тут народилася третя донечка. Для щастя було все: любов, захист, надійність. Саме ті роки в Маріуполі стали новим диханням, коли мрії здійснюються.

З лютого 2021 року старшина 1 статті Ігор Левчук проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Здійснював охорону і оборону державного кордону України в межах відповідальності 23 загону морської охорони.

З 24 лютого 2022 року старшина 1 статті Ігор Левчук мужньо та самовіддано забезпечував відбиття збройної агресії росії проти України в м. Маріуполь. Він брав участь у боях за місто. З перших днів на перших позиціях приміської лінії, а потім у вуличних боях.

Неабияк відважно та самовіддано він діяв під час бою в центральній частині міста.

У результаті вогневого протистояння окупантам було нанесено значних втрат, знищено велику кількість живої сили, артилерійські системи, РСЗВ, легкі швидкісні катери.

Перебуваючи на вогневій позиції, старшина 1 статті Ігор Левчук отримав поранення, від яких і загинув.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшину 1 статті Левчука Ігоря Юрійовича  нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).