Героїчно загинув у бою з ворогом у Торецьку на Донеччині – історія львівського поліцейського Степана Левандовського

Спецпризначенець КОРДу отримав смертельні поранення в перестрілці з російськими окупантами 9 січня 2024 року. Степан Левандовський став на захист України від початку російської агресії. Його сила духу і безмежна любов до рідної країни надихали інших бійців.

Світла, позитивна людина, турботливий син і люблячий батько двох донечок – таким пам’ятають поліцейського всі, хто його знав.

Син та онук правоохоронців, Степан недовго вагався, обираючи професійний шлях. На його вибір вплинули приклади дідуся та батька.

Він прийшов на службу в органи внутрішніх справ у 2008 році на посаду міліціонера з охорони об’єктів в Управлінні державної служби охорони. Згодом працював інспектором-кінологом спеціального підрозділу груп затримання.

Від початку російської агресії у 2014 році правоохоронець виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в Донецькій і Луганській областях, був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».

Маючи за плечима багаторічний бойовий досвід, Степан, не вагаючись, прийняв рішення вступити до лав новоствореного батальйону поліції особливого призначення КОРД (стрілецький) поліції Львівщини, щоб у його складі захищати Україну від ворога.

Вірний, надійний, мужній – таким пам’ятають Степана бойові побратими. А ще – патріот, який любив Україну понад усе.

«Він був людиною, на яку можна було покластися. Завжди на позитиві, усміхнений, привітний», – згадує Володимир Височанський, його товариш по службі.

«Це була фантастична людина, надійний друг і професійний боєць. Він був дуже хорошою підтримкою для мене як для командира, а особливо для інших бійців – він умів надихати», – розповідає Ігор Горбалюк, бойовий побратим поліцейського.

9 січня близько восьмої години ранку на Бахмутському напрямку у місті Торецьк під час виконання бойового завдання, внаслідок вогневого контакту з військовослужбовцями рф, Степан Левандовський отримав смертельні поранення. Тіло загиблого Героя з поля бою винесли товариші.

«Чоловік загинув у мій день народження. Я знала: якщо він живий і з ним усе нормально, він знайде можливість мені написати. Напередодні, о четвертій ранку, він написав, що йде на завдання, і більше на зв’язок не вийшов», – згадує ті страшні дні дружина Марія.

Тепер Степан живе у спогадах матері, дружини, дітей, друзів та братів по зброї. Він був взірцевим сім’янином, любив готувати для коханої дружини та донечок – семирічної Софії та на рік старшої Вікторії.

«Кожен день діти звертаються до батькової фотографії: “Доброго ранку, тату”. Приходять зі школи – показують зошити, щоденники. Але вони усвідомлюють, що його нема, що тато на небі. Кажуть: “Тато – наш захисник, тато – наш ангел”», – розповідає дружина.

Людина жива, доки живе пам’ять про неї. Ці спогади заряджають бойових побратимів поліцейського енергією, додають сил та наснаги, а також мотивації – боронити рідну землю та знищувати ворога.

Степана Левандовського нагороджено відзнакою Президента України "За оборону України" (посмертно)

Світла пам’ять Герою!