Народився Сергій 19 червня 1987 року в місті Дунаївці, Хмельницької області. Він зростав у сім’ї, де панувала завжди військова дисципліна, адже батько був військовим. Тому, ще з дитинства, в Сергія був закладений стрижень до військової служби. Навчався Сергій у Спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 12 в місті Хмельницькому, а також у язиковій гімназії Методова в Братиславі (Словаччина). Сергій завжди був відповідальним, цілеспрямованим, користувався авторитетом, як серед однокласників, так і серед вчителів. Під час навчальних років Сергій завжди займався спортом, навідував зайняття по дзюдо та активно займався футболом.

  Після закінчення школи та інтенсивної підготовки у 2005 році вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Ще з курсантських років в Сергія закарбовувались такі риси, як самостійність, рішучість та справедливість, покладання на власні сили та креативний підхід у вирішенні будь-яких проблем. Саме такі люди, як Сергій, які діють не по стандартних шаблонах і ніколи не відступають, складають когорту героїв, – згадують курсантські роки Сергія його командири.

  За час служби в прикордонному відомстві Сергій зарекомендував себе, як грамотний, чесний та порядний офіцер Державної прикордонної служби України. Впродовж всього періоду служби, а це понад 16 років, був відданий прикордонній справі, вірний військовій присязі, конституційним та службовим обов'язкам.

  З 2009 року Сергій ніс службу та виконував завдання на офіцерських посадах у лінійних підрозділах та підрозділах швидкого реагування у Східному та Південному регіональних управліннях Державної прикордонної служби України.

  З початком збройної агресії російської федерації в 2014 році Сергій не зміг стояти осторонь і спостерігати за тим, що відбувається на півдні та сході нашої держави. Саме в той час з метою виконання бойових завдань в прикордонному загоні формувався зведений загін. Сергій одним із перших був включений до лав підрозділу і вже 20.09.2014 у складі підрозділу прибув в Луганську область і спільно з іншими підрозділами сил оборони став на захист Батьківщини на Лисичанському напрямку та активно приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

  В кінці грудня 2014 року підрозділ Сергія завершив виконання завдань та вибув в пункт постійної дислокації, але вже 17 січня 2015 року офіцер повернувся в район бойових дій. Він прибув в оперативне підпорядкування начальника Східного регіонального управління та перебував в гущі подій протистояння окупантам на Артемівському та Слов’янському напрямках Донецької області.

  02 жовтня 2015 року ворог з РСЗВ обстріляв мирне місто Краматорськ, де в той час перебував ЛАКЕЙ Сергій в складі свого підрозділу. В ці дні загинуло 17 мешканців міста та 64 отримали поранення. Але незважаючи на небезпеку, офіцер проявив притаманну йому відвагу та стійкість. Завдяки своїй мужності та рішучості офіцер цього дня врятував життя військовослужбовця 10 мобільного прикордонного загону сержанта Юшка Юрія, який від влучання ворожого артилерійського снаряду опинився під завалами та отримав тяжкі осколкові поранення. Сергій, не вагаючись ні хвилини, витягнув товариша з під завалів та надав невідкладну допомогу. Завдяки оперативним діям Сергія вдалося вчасно зупинити кровотечу та врятувати життя побратима.

  З червня 2019 року, по завершенню навчання на факультеті підготовки керівних кадрів Національної академії Державної прикордонної служби України, офіцер за власним бажанням вибув для подальшого проходження служби до Донецького прикордонного загону. Згодом, завдяки проявленій ініціативі, високому професіоналізму, зразковому виконанню службових обов’язків та наполегливості, Сергію ввірили одну із найважчих ділянок в районі бойових дій. Офіцера призначили на посаду начальника відділу прикордонної служби «Станично-Луганське 2» Лисичанського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України. На даній посаді Сергій завжди вміло організовував роботу підпорядкованого підрозділу в інтересах протидії криміногенному середовищу та окупаційній владі, тісно співпрацював з іншими правоохоронними органами та органами місцевого самоврядування. Своєю сумлінною службою забезпечував якісне виконання бойових завдань на ввіреній ділянці в межах Луганській області.

  З початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України, Сергій обіймаючи посаду заступника начальника відділу організації прикордонного контролю штабу 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса очолив зведені підрозділи, що виконували бойові завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету держави. Як говорили його побратими, ми завжди чекали Сергія із бойових завдань, тому що те, що виконував він, було мало кому під силу. Складалось таке враження, що ось нарешті настав час прояву усіх навичок та умінь. Сергій неодноразово заходив на ворожу територію, передавав координати та нищив окупантів. Так, дякуючи злагодженим діям, відвазі та оперативній співпраці, Сергію вдалось передати чіткі координати противника, що в подальшому дало змогу силам 95 ОМБр ефективно застосувати артилерію та призупинити наступ противника. В той день, 03 березня 2022 року за даними аеророзвідки було знищено близько 30 одиниць легкової та броньованої техніки ворога. 08 березня 2022 року Лакей Сергій та ще двоє офіцерів ДПСУ повторно готувались до відбиття наступу противника в н.п. Невське, Донецької області. Сергій побачив рух ворожого БМП та наказав готувати РПГ-7В до бою. Перший постріл кумулятивним снарядом знищив сили та засоби противника.

  Лакей Сергій Володимирович був мудрим командиром, безстрашним воїном, користувався великим авторитетом серед особового складу, йому довіряли та не боялись з ним йти на виконання бойових завдань. Його дії є яскравим прикладом особистого героїзму, любові до Батьківщини, вірності військовій присязі та народу України.

  Офіцер загинув смертю Героя 9 березня 2022 року під час виконання бойового завдання з відсічі та знищення ворожих військ, котрі намагались прорвати нашу оборону на кордоні Луганської та Донецької області, а саме в населеному пункті Терни. На момент цього запеклого бою, Сергію було 34 роки. Більше року, а саме 413 днів Сергія рідні шукали та вважали зниклим безвісти, лише після повної деокупації населеного пункту та проведенню ДНК експертизи, підтвердилась загибель підполковника Лакея Сергія Володимировича.

  Впродовж військової служби Сергій отримав чимало відомчих нагород, відзначали заслуги Сергія також і командири взаємодіючих підрозділів та керівники місцевого самоврядування.

 Державні нагороди:

• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» 2016 рік

• Указом Президента України №182/2022 нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни»

• Указом Президента України №448/2023 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

  Однозначно заслуженими стали і відзнаки «За мужність в охороні державного кордону» та медаль «15 років сумлінної служби». Також за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Сергія було нагороджено відзнаками Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» І, ІІ та ІІІ ступенів, орденом «Єдність та Воля», відзнакою «За Вірність Присязі», нагородою «За жертовність та любов до України» та «Захиснику Луганщини» (посмертно).

  Рішенням Хмельницької міської ради №33 від 15.09.2023 року за мужність у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою удостоєний звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» посмертно.

  Рішенням Дунаєвевецької міської ради вісімдесят сьомої сесії VIII скликання від 23 серпня 2024 року №3-87/2024 захисникові присвоєно звання "Почесний громадянин Дунаєвецької міської територіальної громади" посмертно.

  Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 26.05.2023 №740-ОС Лакею Сергію Володимировичу було присвоєно чергове військове звання «підполковник» (посмертно).

  Лакей Сергій залишиться взірцем незламності, міцності духа та прикладом для наслідування. У Сергія залишилися батько Володимир, мати Людмила, сестра Ірина та син Назарій.