Народився 22 квітня 2000 року в селищі Володимирівка Добропільського району Донецької області. У 2021 році закінчив Національний університет цивільного захисту України. 
У лавах ДСНС України – із серпня 2017 року. 
 

Працював начальником відділення підводного розмінування Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Донецькій області. Лейтенант служби цивільного захисту. 
 

Олександра виховувала мати, яка робила усе, щоб син виріс гідною людиною. Відповідальність за свою сім’ю він відчував з самого дитинства, коли чоловіча робота вдома лягала на його плечах. Доводилося самостійно вчитися новій справі, якщо чогось не знав, завжди ставив перед собою високі цілі. 
 

Після закінчення школи вирішив, що хоче допомагати людям, а саме - освоїти піротехнічну справу та рятувати людей від вибухонебезпечних предметів. Вступив до Національного університету цивільного захисту України. 
 

Завершивши навчання, за розподілом потрапив у місто Маріуполь, де сумлінно виконував покладені на нього службові обов'язки в умовах проведення операції Об'єднаних сил та продовжував їх виконувати на високому професійному рівні в умовах воєнного стану. 
 

Із першого дня війни Олександр брав участь у розмінуванні населених пунктів Донецької області та щоразу особисто долучався до заходів з виявлення, вилучення, транспортування та знешкодження різного виду вибухонебезпечних предметів, у тому числі й заборонених Женевською конвенцією протипіхотних мін та бойових касетних елементів, якими російські нелюди постійно обстрілюють українські міста і села. 
 

Завжди був вірною опорою для колег і фахово організовував роботу підлеглого особового складу. 
 

12 грудня 2022 року під час виконання робіт з розмінування приватного сектору міста Костянтинівка Краматорського району сталася детонація зарядженої касети некерованої авіаційної ракети. Олександр отримав травми, несумісні з життям, загинув на місці. 
 

“Олександр був дуже щирою людиною. Я з ним навчався чотири роки в університеті, після чого ми разом працювали в частині піротехнічних робіт. У роботі він був дуже відповідальним. Амбітний та водночас добрий і веселий, завжди посміхався, завжди жартував. У нього був власний гумор, не схожий на жоден інший. Вірний друг, надія та опора для своєї матусі. Це дуже велика втрата для всіх нас”, - розповідає колега та друг Микита Новіков. 
 

Олександр надзвичайно сильно любив життя, був завжди усміхнений, справжній патріот і вірний друг, який ніколи не покине в біді. – саме таким він залишиться у серцях тих, хто його знав.