Воїн помер 31 січня у лікарняному закладі Запоріжжя. Спочатку він боровся на фронті за Україну, а потім медики боролися за нього.  Ще 28 січня у н.п. Вербове  Запорізької області захисник отримав тяжку мінно-вибухову травму внаслідок ворожого скиду осколкового боєприпасу з БпЛА. Осколкове поранення виявилось несумісним із життям.

У липні 2023-го Назар уклав контракт з в/ч 3043 Національної гвардії України, яка зідйснює охорону і оборону Хмельницької АЕС, а в листопаді йому виповнилось лише 22… Попри свій зовсім молодий вік, прийняв рішення боронити рідну землю зі зброєю в руках.

Воїн прожив зовсім коротке, проте свідоме життя справжнього чоловіка та щирого патріота України.

Велелюдним було прощання з Новітнім Героєм. Плакали усі…Розпач, сум, ненависть до ворога, котрий нищить цвіт нації – молодих сильних сміливих хлопців, які у важкий для країни час виростають до Героїв.

Чин похорону відбувся у Соборі святого архистратига Божого Михаїла та архангела Гавриїла ПЦУ. Поховали Назара Ковальчука в селі Садки на Острожчині.

Указом презедента України №357/2024 від 19-го червня 2024 року за особисту мужність, виявлену в захисті державного сувернітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).