Віталій Коваль народився і виріс на Полтавщині. Змалечку хлопець мріяв стати військовим. Для цього добре вчився у школі, займався спортом, зокрема відвідував секцію тхеквондо. Гурток мав назву «Гвардія» − наче сама доля пророкувала Віталію, що в майбутньому він з честю носитиме гвардійський однострій.

 

У вересні 2016 року юнак поповнив число вихованців Кременчуцького військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Через два роки, успішно завершивши навчання, Віталій Коваль блискуче склав вступні іспити до Національної академії НГУ і став курсантом командно-штабного факультету. Офіцерський фах Віталій опановував сумлінно.

 

Початок великої війни застав Віталія Коваля у стінах альма-матер. Разом з однокурсниками гвардієць став до оборони столиці Слобожанщини. Уже в березні в Академії відбувся випуск, разом з лейтенантськими зірками Віталій отримав і перше призначення – він очолив взвод у дислокованій в Ужгороді частині НГУ. Проте на Закарпатті лейтенант Коваль прослужив недовго. Офіцер не хотів бути в тилу, неодноразово подавав рапорти із проханням направити його на фронт.  Лейтенанта Віталія Коваля призначили командиром взводу у 3 бригаді оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана НГУ.

 

Лейтенанта Віталія Коваля призначили командиром взводу у 3 бригаді оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана НГУ.

 

Під час рішучої атаки смт. Козача Лопань Харківської області взвод гвардійців під командуванням лейтенанта Коваля Віталія Борисовича знищив танк та три ворожі бойові броньовані машини, які зайняли оборону біля одного з важливих автошляхів. Причому російський Т-72 з ручного протитанкового гранатомета підбив особисто Віталій Коваль. До всього після бою у пошкодженій «броні» Віталій знайшов пораненого противника, якого взяли у полон.

 

Справжню славу умілого командира «Орел» здобув під час оборони міста Бахмут Донецької області. Початок 2023 року лейтенант Коваль зустрів уже не командиром взводу, а заступником командира роти по роботі з особовим складом. Опорний пункт, який займали бійці «Орла», постійно перебував під ворожим артилерійським вогнем. День від дня росіяни атакували позиції гвардійців, але безрезультатно. Воїни НГУ стояли наче скеля.

 

6 січня 2023 року росіяни знову пішли на штурм. Лейтенант Коваль на чолі резервної групи поспішив на підмогу побратимам, які в цей час першими зустріли ворога. Групі солдат противника вдалося прорватися до наших окопів, але їх вчасно ліквідував резерв на чолі з Віталієм Ковалем. Сам «Орел» двома гранатами Ф-1 знищив 9 окупантів.

 

Не минуло і двох годин як почалася нова атака, на опорний пункт гвардійців посунули два російські бронетранспортери з десантом. Лейтенант Коваль знову проявив витримку і рішучість. Пострілом з переносного протитанкового ракетного комплексу «NLAW» він розніс у друзки ворожий БТР. Інший бронетранспортер та піхоту, яка висипала з «броні», знешкодили його мужні бійці.

 

Зрозумівши, що оборону військовослужбовців НГУ не зламати, вороги змінили тактику і розпочали масований мінометний обстріл. Віталій Коваль наказав підлеглим заховатися в бліндажі. Однак сам не встиг дістатися укриття. Ворожа міна розірвалася неподалік Віталія, від якої нацгвардієць і загинув.

 

Меморіальну дошку на честь лейтенанта бригади «Спартан» Національної Гвардії України Віталія Коваля відкрили у Чутівській школі, що на Полтавщині.

 

28 серпня 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові указом президента України №546/2023 Ковалю Віталію Борисовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».