Працював начальником 30-ї Державної пожежно-рятувальної частини, що базується на території аеродрому в Гостомелі. російські війська забрали життя 40-річного Руслана першого дня повномасштабного збройного вторгнення в Україну – він загинув 24 лютого 2022 року, рятуючи своїх підлеглих і техніку. Тоді росіяни розстріляли пожежну машину, у якій перебували Руслан та ще двоє рятувальників. Він ще зміг урятувати тяжко поранених колег, але сам не вижив. 
 

Забрати тіло Руслана російські загарбники не дозволили. Його не виявили й після деокупації Гостомеля. Рідні та колеги надзвичайника змогли попрощатися з ним і гідно поховати тільки через майже півтора року - 8 вересня 2023 року. 
 

"Усі, хто знали Руслана, згадують його як дуже світлу і порядну, веселу і чуйну людину, відданого своїй справі професіонала. Допомагати людям було його покликанням з дитинства. Саме тому вибрав професію рятувальника", — діляться спогадами колеги. 
 

Брат Руслана Олег – теж рятувальник, хлопці з дитинства мріяли опанувати саме цю професію та допомагати людям, які потрапили в біду. 
 

Донька надзвичайника розповіла, що мріяла стати косметологом, але після загибелі батька вирішила стати військовим лікарем, бо “лікарі завжди потрібні”. 
 

Рідні весь час вірили, що знайдуть тіло і поховають з усіма почестями, як належить Герою. Що буде могила, куди всі зможуть прийти.  
 

“Ми проробили колосальну роботу, шукали скрізь: по лікарнях, моргах, опитували свідків. Один з нацгвардійців, який повернувся з російського полону розповів, що росіяни змушували їх вантажити тіла своїх вбитих. Начебто тоді він впізнав Руслана і згадував, що вантажівка виїхала з Гостомеля у невідомому напрямку”, – зазначила дружина Руслана. 
 

Посмертно Руслану Кошовому надали звання полковник служби цивільного захисту. Його іменем назвали моторний човен ДСНС, за допомогою якого колеги продовжують справу загиблого. 
 

Також у Шполянській школі, де навчався Руслан, відкрили меморіальну дошку, яка нагадуватиме наступним поколінням про війну й високу ціну, яку український народ заплатив за свою свободу та незалежність. 
 

Життя Руслана є прикладом незламності та мужності, любові до рідного краю, його подвиг залишиться в серцях усієї родини рятувальників та близьких назавжди.

Вічна подяка і вічна пам'ять Русланові. Співчуття його родині.