Олексій, народився і все життя прожив у м. Запоріжжя. Навчався у академічному ліцеї №34, потім у національному університеті Запорізька політехніка. До повномасштабного вторгнення працював регіональним директором, точок видачі ROZETKA. 

Олексій постійно розвивався, ніколи не сидів на одному місці, дуже багато читав книжок. Був дуже чесний, відкритий, справедливий, його енергія та сила волі, допомагали йому долати будь-які труднощі, і це робило його особливою людиною, понад усе на світі він любив свою маленьку донечку. Олексій, був тим, кого завжди пам'ятатимемо як невгамовного борця, який ніколи не здавався перед життєвими викликами. Його доброта і тепло, лагідно обгортали всіх, хто його оточував. Він був, прикладом позитивності, стриманості, розсудливості, завжди шукав позитивні моменти в житті. 

Під час повномасштабного вторгнення, в березні 2022 року був призваний на військову службу у Луганський прикордонний загін імені Героя України Євгенія Пікуса. Був інспектором прикордонної служби, другої категорії. 

Для побратимів Олексій завжди був прикладом витривалості, і порядності. З усією повнотою відповідальності, ставився до навчання рекрутів і запам'ятався розумним, ерудованим і непохитним лідером. Ніколи і нічого не просив, завжди багато віддавав. Хлопці поряд з ним відчували себе впевнено. Вони в ньому бачили старшого брата, який завжди підтримає порадою. 

В лютому 2023 року, на Соледарському напрямку отримав кульове поранення та, одужавши, повернувся на службу. Загинув, Олексій 31 січня 2024 року. Виконувавши бойове завдання у визначеній смузі оборони на вогневій позиції "Гольф". Противником нанесені удари з використанням баражуючих боєприпасів, а саме безпілотних летальних апаратів з вибуховими пристроями. Внаслідок влучання солдат Олексій Коробкін отримав поранення несумісні з життям. Герою назавжди 36 років. 

За особисту мужність і дії нагороджений Орденом " За Мужність "3 ступені ПОСМЕРТНО.

 Похований Захисник у м. Запоріжжя на Капустяному кладовище.