Денис народився в Луганській області, в селі Криворіжжя.

У 2017 році отримав посвідчення Учасника бойових дій. У 2018 році був зарахований до лав ДСНС в Одеській області. Прослужив в ДПРЧ-6 до того трагічного дня, 15 березня, коли ворожа ракета обірвала життя нашого рятувальника.

«Денис виріс майже за кермом, - зі сльозами на очах розповідають батьки загиблого Дениса. - Ще змалечку вчився керувати автомобілем. Мріяв працювати водієм. Якщо щось траплялось з машиною, будь-то вдома або десь, у когось на дорозі – завжди допомагав. Тому і вирішив стати водієм-рятувальником. Денис дуже любив свою професію, намагався якнайшвидше дістатися до місця виклику. Аби він спізнився того трагічного дня!!! – не стримавши сльози, говорить батько. -Наше життя розділилось – до 15 березня та після! Як жити далі без сина?!».

«Ми росли разом, переживали всі біди та радості, - розповідає рідний брат Дениса Максим Колесніков. - Кожну проблему ми вирішували разом, я в усьому Денису допомагав, як і він мені. Знав кожен крок брата, навіть у той день, 15 березня, Денис подзвонив мені, сказав, що поїхав до місця виклику. Потім скинув фото пожежі та сказав, що починають гасіння. І після цього мені зателефонували його побратими, в слухавці я почув страшні слова: «Дениса більш немає, він загинув». Батьки ще навіть не здогадувались про це. Я одразу побіг до аптеки аби купити заспокійливе для батьків, бо ця новина могла їх «підкосити». Коли повернувся, я побачив працівників ДСНС, які й повідомили батькам про загибель брата. Наразі, я чітко усвідомлюю – я повинен продовжувати справу Дениса. Тяжко буде, бо немає поруч тепер брата, який міг би порадити або допомогти, але треба жити заради батьків, заради справи Дениса».

«Познайомились ми в соціальній мережі – згадує Дениса його кохана дівчина Катерина, відразу стали зустрічатись. Денис дуже любив свою професію, навіть коли бачив пожежу не міг залишатись осторонь, одразу їхав допомагати рятувальникам. В частині, де він працював, мав багато друзів. У той жахливий день, пам’ятаю, приготували картоплю. Денис сказав, що як повернеться з чергування все-все з’їсть. Але він так і не повернувся. Денис завжди був «щасливчиком», тому я спочатку і не повірила, що він загинув. Ця війна все перекреслила - всі наші мрії, всі плани на майбутнє. Ця ворожа ракета відірвала частину мого серця».

Денис назавжди залишиться в наших серцях 33 річним водієм-рятувальником, Героєм, якого вбила росія.