25 жовтня 2023 року сержант Василь Клівець приєднався до лав Державної прикордонної служби України, аби боронити країну та захищати життя своїх рідних.

Після проходження навчання у Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота військовослужбовець був направлений до першої прикордонної комендатури швидкого реагування 3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, де пройшов злагодження. З 15 січня 2023 року він відправився на Схід країни, у район н.п. Бахмут, для виконання бойових завдань.

З цього часу й до кінця квітня 2023 року військовослужбовець ніс службу на багатьох вогневих позиціях даної ділянки фронту, зокрема «Сокіл», «Риба», «Алмаз», «Яблуко» та «Груша». Тут прикордонник разом із побратимами готував та облаштовував вогневі позиції, а згодом на цих самих позиціях вів стрілецькі бої з ворогом, відбивав штурми противника, перебуваючи під постійним вогневим впливом артилерії, танків та мінометів.

У кінці квітня 2023 року сержант Василь Клівець у складі першої прикордонної комендатури швидкого реагування був виведений на ротацію спочатку в Черкаську, а згодом у Рівненську область, де перебував до середини січня 2024 року.

З 16 січня 2024 року прикордонник знову перебував на Сході України. У складі першого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування він виконував бойові завдання з оборони н.п. Іванівське Донецької області.

У періоди з 17 по 28 січня 2024 року та з 07 по 22 лютого 2024 року, ніс бойове чергування на взводно-опорному пункті «Юта», виконуючи функції провідника. У складних умовах, постійно ризикуючи життям, допомагав у заході нових військовослужбовців на позиції, здійснював доставку продуктів, боєприпасів та спорядження, брав участь в евакуації загиблих і поранених побратимів. Завдяки його злагодженим і професійним діям забезпечувалася своєчасна ротація особового складу та виконання поставлених завдань.

18 січня 2024 року, під час мінометного обстрілу вогневої позиції «Канари», було втрачено зв’язок із підрозділом. Після завершення обстрілу сержант Василь Клівець, не вагаючись і ризикуючи власним життям, разом із побратимами вирушив для уточнення ситуації. Коли з’ясувалося, що позиція зруйнована, він брав участь у пошуках та розкопуванні завалів. Того дня вдалося відкопати двох загиблих бійців, тіла яких, попри постійні обстріли та загрозу атак дронів, було евакуйовано до точки збору.

22 лютого 2024 року, після активних штурмових дій противника, ворогу вдалося зайти в н.п. Іванівське. Ситуація була критичною. Сержант Василь Клівець проявив мужність і героїзм, стійкість та самовіддачу, допомагаючи побратимам під час евакуації.

23 лютого 2024 року на взводно-опорному пункті «Юта» перебував тяжко поранений прикордонник, який не міг самостійно рухатися і потребував термінової евакуації. Василь Клівець разом із побратимами здійснив евакуацію пораненого, попри постійні обстріли та загрозу атак дронів. Побратим був доставлений до точки евакуації та врятований.

Під час цієї евакуації, внаслідок скиду боєприпасу з ворожого дрона, сержант Василь Клівець отримав поранення, несумісні з життям. Через високу щільність мінометного та артилерійського вогню ворога, а також постійну загрозу атак FPV-дронів, евакуація тіла була неможливою.

Військовослужбовець довгий час вважався безвісти зниклим. Лише у травні 2025 року його тіло було передано рідним для поховання.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі сержант Клівець Василь Михайлович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).