Клименко Михайло Вячеславович, народився 26 грудня 1989 року в мальовничому селі Степанівка Лугинського району Житомирської області, де і провів своє дитинство. Зростав Михайло допитливою, мрійливою та розумною дитиною.

       Після закінчення Червоноволоцької загальноосвітньої школи, у 2007 році вступив на навчання до Житомирського кооперативного технікуму за спеціальністю «Правознавство», а в листопаді 2008 року призваний на строкову службу до Збройних сил України, яку проходив у 54-му розвідувальному батальйоні імені Михайла Тиші, що у місті Новоград-Волинському (Звягель) Житомирської області.

          У 2010 році Михайло зарахований на службу до органів внутрішніх справ, а саме до патрульної служби Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві, а у 2015 році службу продовжив в управлінні патрульної поліції міста Києва, де прослужив до 2019 року.

    За час служби в органах внутрішніх справ та поліції проявив себе професійним, відповідальним, чесним та справедливим поліцейським користувався повагою та мав безліч друзів серед колег.

         У 2020 році, Михайло прийнятий на службу до 9 прикордонного загону імені Січових стрільців Державної прикордонної служби України, а саме до 5 відділу прикордонної служби «Іванків», де ніс службу на північному кордоні Київської області. 

    За час проходження служби, Михайло був зразковим фахівцем, відповідально ставився до своїх службових обов’язків, проявляв високий рівень професіоналізму, знань та необхідних навичок. Добре знав вимоги статутів та інших нормативних документів, якими неухильно керувався у своїй службовій діяльності, був вимогливим та мав повагу у колег і керівництва. 

             Початок широкомасштабного збройного вторгнення Російської Федерації на територію України Михайло зустрів на ділянці відповідальності 9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. У квітні 2022 року, керуючись патріотичними почуттями, він за власним бажанням вирішив подальшу військову службу проходити у складі 3 прикордонного загону Державної прикордонної служби на східних кордонах України.

       З січня 2023 року підрозділ, до складу якого входив сержант Михайло Клименко, незважаючи на бойові втрати та безперервні ворожі артилерійські обстріли позицій мужньо та героїчно протистояв наступу переважаючих сил противника в районі населеного пункту Федорівка Бахмутського району Донецької області.

         11 лютого 2023 року, російські війська намагались атакувати опорний пункт відділу прикордонної служби № 2  в районі населеного пункту Федорівка. Ворог штурмував, користуючись значною перевагою у живій силі. Від світанку ворожа артилерія здійснювала масований обстріл позицій українських захисників. По завершенню вогню в наступ пішла піхота противника. Охоронці кордону розпочали відбиття атаки, використовуючи міномети, гранатомети та стрілецьку зброю. Не маючи успіху, противник відступив із втратами. Під час бою сержанта Клименко Михайло Вячеславович отримав поранення несумісне із життям. 

      За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Клименка Михайла В'ячеславовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), а також присвоєно звання «Почесний громадянин Лугинської громади».

      Похований Клименко Михайло Вячеславович 18 лютого 2024 року на кладовищі в селі Степанівка Коростенського району Житомирської області.

         Михайло був доброю, мужньою, справедливою та благородною людиною, з гострим розумом та відважним серцем, завжди готовий прийти на допомогу та пожертвувати собою заради інших. Винахідливий, цікавився історією, любив риболовлю та спорт, був гарним співрозмовником та другом, люблячим та турботливим у колі рідних. Він щиро любив поліські ліси, київські пагорби та Дніпро, природу відчуженого Чорнобилю, щирих мешканців Чернігівщини, та мав біль окупації, і відчуття справедливості Донбасу. Михайло говорив: «Я воюю і загину за те, щоб наші діти виходили в наш український садок і своїми великими очима дивилися в наше українське небо».