Кіш Владислав Васильович, народився 19 липня 2000 року у с. Сасово Виноградівського району Закарпатської обл. у родині працьовитих господарів , які працювали агрономами. Родина мала невелике господарство і двох веселих хлопців. Владислав ріс гарною, спокійною, вихованою дитиною, із задоволенням відвідував навчання у Сасівській загальноосвітній школі, грав у футбол, полюбляв слухати гарну музику. Завжди посміхався і дивився на світ милими оченятами- намистинками, які випромінювали добро. «Це був дуже відповідальний хлопець, який мав великий авторитет серед одногрупників та повагу від педагогічного персоналу училища. Любив техніку, рідну землю, працю хлібороба. Владислав мав багато друзів, а найбільше він любив своє рідне Закарпаття і неньку Україну», - згадує класний керівник групи. Як часто буває, що в стінах рідного училища молодий хлопець і зустрів своє справжнє кохання. Кожну вільну хвилину Владислав був поряд зі своєю коханою, від дуже гарно залицявся, дарував яскраві квіти і посмішки. Одного разу освідчився дівчині. Яночка стала дружиною неймовірно чудового хлопця. 

У свої молоді роки Владик встиг попрацювати і за професією, і скуштувати заробітчанського хліба. Однак його душа кликала на маленьку батьківщину. 

Підписав контракт в 2020 році головний сержант (посмертно) Владислав Кіш проходив військову службу в складі 27 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. 24 лютого 2023 року, Владиславу було повідомлено що йому потрібно їхати на Схід України, виїхав він 25 лютого з рідного Закарпаття. 

Головний сержант (посмертно) Владислав Кіш мужньо і самовіддано виконував службово-бойові завдання на Сході України. Військовослужбовець був призначений у відділ прикордонної служби № 4 3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в складі якого виконував бойове завдання з ураження противника, на околиці н.п. Ковалівка, Сватівського р-н, Луганської області. 20 березня 2023 року розпочавши танкові та артилерійські обстріли противник перейшов у наступ. Прикордонники разом з військовослужбовцями Збройних Сил України змушені були відійти на позиції другого оборонного рубежу. Головний сержант (посмертно) Владислав Кіш забезпечував прикриття передової групи , через що і віддав своє життя, боровся він мужньо і героїчно за нашу Україну. 21 березня 2023 року військовослужбовці групи евакуації 3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України виявили тіло головного сержанта Владислава Кіша на полі бою.

 Чийсь, Всесвіт в труні.

 І безсило храм ридає,

 Стоять змучені хрести,

 Вбите серце чекають…

 Янголи в небі зустріли,

 Загублену війною душу,

 Сльози капають на тіло, 

 Змиритися не можуть...

 Хтось, життям заплатив,

 Щоб незнайомці жили... 

 Та своє світло погасив, 

 Щоб, вони тут «світили»...

 Квіти в тремтячих руках, 

 Схилили голівки малі... 

 Море болю в пелюстках,

 Чийсь, Всесвіт в труні...

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі головного сержанта Кіша Владислава Васильовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня  (посмертно).